ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2019 року
Київ
справа №804/20193/14
касаційне провадження №К/9901/8954/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 (суддя - Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., суддя - Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦУМ" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про зобовʼязання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції та ДФС України, у якому просило: визнати протиправними дії Інспекції щодо невизнання податковою декларації Товариства з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - вересень 2014 року; скасувати рішення Інспекції № 22523/10/04-61-18-2 від 13.10.2014 про невизнання податковою декларації Товариства з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - вересень 2014 року; зобовʼязати Інспекцію прийняти податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - вересень 2014 року з додатками датою її фактичного отримання, а саме - 10.10.2014; зобовʼязати Інспекцію відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - вересень 2014 року в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі й у картці особового рахунку Товариства.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що невизнання Інспекцією податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за вересень 2014 року податковою звітністю з підстав того, що Товариство не являється платником податку на додану вартість є протиправним, оскільки Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не передбачено таких підстав, з урахуванням того, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 у справі № 804/940/14, яка набрала законної сили, рішення Інспекції про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 72 від 12.12.2013 було визнане протиправним та скасоване. Також Товариство послалося на наявність у нього матеріально-правового інтересу у тому, щоб дані карток особових рахунків відображали показники (дані), зазначені у податкових деклараціях, зокрема, з податку на додану вартість.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 26.12.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015, позов задовольнив повністю.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: прийняття податкової декларації є обовʼязком органу державної податкової служби, під час прийняття якої посадова особа податкового органу перевіряє лише наявність та достовірність заповнення обовʼязкових реквізитів, передбачених пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а інші показники, зазначені у податковій декларації, до її прийняття перевірці не підлягають; оскільки контролюючий орган не зазначив жодних інших підстав для відмови у прийнятті податкової декларації, окрім тієї, що скасована у судовому порядку, суд з урахуванням положень статті 19 Конституції України, пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України дійшов висновку, що декларація з податку на додану вартість за вересень 2014 року, подана Товариством, має бути визнана такою, що прийнята у день її фактичного отримання контролюючим органом. Також, суди виходили з того, що відображення Інспекцією показників (даних) податкових декларацій, зокрема, з податку на додану вартість у картці особового рахунку платника податків є необхідним заходом для належного захисту прав Товариства.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.08.2015 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства було анульоване 12.12.2013 на підставі підпункту "ж" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, то податкова декларація Товариства з податку на додану вартість за вересень 2014 року була складена з порушенням норм статті 48 Податкового кодексу України та не вважається податковою звітністю.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.03.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив справу до касаційного розгляду з 05.03.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
08.10.2014 за допомогою засобів поштового звʼязку Товариство подало до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року з додатками, яку було вручено уповноваженій особі Інспекції 10.10.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4909404146362.
Рішенням № 22523/10/04-61-18-2 від 13.10.2014, оформленим у формі листа, Інспекція повідомила Товариство, що в порушення вимог пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України у надісланій засобами поштового звʼязку декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року зазначено недостовірний реквізит - індивідуальний податковий номер платника податку, який відсутній у реєстрі платників податку на додану вартість, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства анульовано 12.12.2013 на підставі підпункту "ж" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, з огляду на що податкова декларація Товариства з податку на додану вартість за вересень 2014 року не вважається податковою звітністю відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України.
Також, суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 у справі № 804/940/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014, рішення Інспекції про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 72 від 12.12.2013 було визнане протиправним та скасоване.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовʼязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобовʼязань. Додатки до податкової декларації є її невідʼємною частиною.