ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2019 року
Київ
справа №803/1330/16
адміністративне провадження №К/9901/40748/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (судді Клюба В.В., Кухтей Р.В., Яворський І.О.)
у справі № 803/1330/16
за позовом ОСОБА_2
до Луцької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 № 12652-17.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 та відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з тих мотивів, що податковим органом безпідставно нараховано транспортний податок у 2015 році, оскільки таке нарахування повинно відбуватися не раніше 2016 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з тих мотивів, що у даному випадку не відбулася зміна елементів податку, а введено новий податок. Тобто, в розумінні вимог підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України введення транспортного податку, який діяв у 2015 році, не порушує принципу стабільності, суть якого полягає у стабільності зміни до будь - яких елементів податків та зборів, які не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України транспортний податок є обовʼязковим місцевим податком.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2016.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що нарахування позивачеві транспортного податку введеного на підстав Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII може мати місце лише у 2016 році.
Відповідач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 липня 2013 року за фізичною особою ОСОБА_2 Луцьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Волинській області зареєстровано транспортний засіб марки і моделі LAND ROVER RANGE ROVER, номер кузова НОМЕР_1, обʼєм двигуна - 4367 куб. см, рік випуску - 2012.
Луцькою ОДПІ відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року № 12652-17 про визначення суми податкового зобовʼязання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 25000,00 грн.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.
01.01.2015 набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обʼєктами оподаткування.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обʼєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обʼєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є обʼєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обʼєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з обʼєкта/обʼєктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо обʼєктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий обʼєкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації обʼєктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Таким чином, із набранням 01.01.2015 чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України , власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та мають обʼємом циліндрів двигуна більше 3000 куб. см. є платниками транспортного податку (в редакції закону, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).
Разом з тим, відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.