ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2019 року
Київ
справа №295/4207/17
касаційне провадження №К/9901/44167/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді - Капустинський М.М., Шидловський В.Б.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Житомирської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування постанови у справах про адміністративні правопорушення,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Митниці, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Митниці від 27.03.2017 у справах про порушення митних правил №0153/101000014/17, №0154/101000014/17, №0155/101000014/17, №0156/101000014/17, №0157/101000014/17, №0158/101000014/17, №0159/101000014/17, №0160/101000014/17, №0161/101000014/17, №0162/101000014/17, №0163/101000014/17, №0164/101000014/17, №0165/101000014/17, №0166/101000014/17, №0167/101000014/17, №0168/101000014/17, №0169/101000014/17, №0170/101000014/17, №0171/101000014/17, №0172/101000014/17, №0173/101000014/17, №0174/101000014/17, №0175/101000014/17, №0176/101000014/17, №0177/101000014/17, №0200/101000014/17, №0201/101000014/17.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у митних деклараціях ОСОБА_2 була вказана інформація на підставі відомостей, що містились у товаросупровідних та комерційних документах, наданих виробниками у їх свідоцтвах про реєстрацію, що свідчить про відсутність у декларанта наміру ухилитися від сплати обовʼязкових платежів і наявності вини як обовʼязкової умови наявності складу адміністративного правопорушення.
Богунський районний суд міста Житомира постановою від 22.05.2017 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував постанову Митниці у справах про порушення митних правил відносно ОСОБА_2 від 27.03.2017 №0153/101000014/17, №0154/101000014/17, №0155/101000014/17, №0156/101000014/17, №0157/101000014/17, №0158/101000014/17, №0159/101000014/17, №0160/101000014/17, №0161/101000014/17, №0162/101000014/17, №0163/101000014/17, №0164/101000014/17, №0165/101000014/17, №0166/101000014/17, №0167/101000014/17, №0168/101000014/17, №0169/101000014/17, №0170/101000014/17, №0171/101000014/17, №0172/101000014/17, №0173/101000014/17, №0174/101000014/17, №0175/101000014/17, №0176/101000014/17, №0177/101000014/17, №0200/101000014/17, №0201/101000014/17.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: у поданих ОСОБА_2 митних деклараціях була зазначена інформація про транспортні засоби, яка вказана у свідоцтвах про реєстрацію, виданих уповноваженими органами, ці документи є дійсними та не сфальсифікованими, що визнано Митницею при митному оформленні, що свідчить про відсутність у декларанта наміру ухилитися від сплати обовʼязкових платежів і наявності вини, як обовʼязкової умови наявності складу правопорушення; Митницею не зʼясовано, які з документів, що свідчать про розбіжності в технічних характеристиках транспортних засобів, що зазначені в протоколах про порушення митних правил, є автентичними оригіналам документів, виданих за кордоном, а також не досліджувались висновки експертів з напрямку товарознавчої експертизи, які надавались до митного оформлення Митниці; по двох митних деклараціях декларантом був не ОСОБА_2, а інша особа - ТОВ "Сем Крафт" в особі ОСОБА_3; позивача було несвоєчасно повідомлено про розгляду справи за усіма протоколами.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.08.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: ОСОБА_2 як єдина уповноважена особа (директор) ТОВ "Старк-Трейд" здійснював свою господарську діяльність, спрямовану на імпорт товарів (транспортних засобів), не міг не знати які саме транспортні засоби ним купуються та їх технічні характеристики, та надавав до митного оформлення інші документи, а не ті, які подавались при перетині митного кордону України, а ті, які візуально відповідали заявленому товару, проте були не повними чи зміненими, тобто не завжди відповідали та надавали повну інформацію щодо характеристик транспортного засобу (потужності двигуна, комплектації транспортного засобу, інших характеристик); матеріалами справи підтверджується факт належного повідомлення ОСОБА_2 про день і час розгляду справи, проте позивач н розгляд справ не зʼявився, а подав заяву про перенесення розгляду справ,яка надійшла до Митниці вже після розгляду справ; питання щодо проведених товарознавчих експертиз транспортних засобів як і проведення в усіх випадках відповідних оглядів з участю представників Митниці та їх результатів в суді першої інстанції не досліджувалось, а тому на них неможливо посилатись як на встановлений та підтверджений факт; згідно пояснень ОСОБА_3 Весь пакет документів для оформлення двох транспортних засобів їй надав замовник послуг - ОСОБА_2 і їй було невідомо, що свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів мають відмінності від тих, що подавались при перетині митного кордону України.
ОСОБА_2 оскаржив рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: Митницею були порушені строки розгляду справ про порушення митних правил та прав ОСОБА_2 на захист, оскільки розгляд справи було проведено 27.03.2017, тоді як у 25 з 27 протоколах про порушення митних правил днем розгляду справи вказано 04.04.2017, тоді як розгляд усіх справ був проведений 27.03.2017 за відсутності позивача, незважаючи на наявність клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи для залучення захисника; по двох митних деклараціях на суму недоїмки митних платежів у розмірі 43021,44 грн. декларантом був не ОСОБА_2, а інша особа - ТОВ "Сем Крафт" в особі ОСОБА_3; будь-яких доказів щодо підроблення або зміни ОСОБА_2 документів на транспортні засоби Митницею надано не було, відсутні повідомлення до правоохоронних органів, а також кримінальні провадження щодо зазначених обставин.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.04.2019 прийняв касаційну скаргу ОСОБА_2 до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 09.04.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 16, 17 та 22 березня 2017 року головним державним інспектором управління протидії митним правопорушенням Митниці були складено протоколи про порушення митних правил за №0153/101000014/17, №0154/101000014/17, №0155/101000014/17, №0156/101000014/17, №0157/101000014/17, №0158/101000014/17, №0159/101000014/17, №0160/101000014/17, №0161/101000014/17, №0162/101000014/17, №0163/101000014/17, №0164/101000014/17, №0165/101000014/17, №0166/101000014/17, №0167/101000014/17, №0168/101000014/17, №0169/101000014/17, №0170/101000014/17, №0171/101000014/17, №0172/101000014/17, №0173/101000014/17, №0174/101000014/17, №0175/101000014/17, №0176/101000014/17, №0177/101000014/17, №0200/101000014/17, №0201/101000014/17.
При цьому, у 25 з 27 протоколів (окрім справ №0201/101000014/17 та №0200/101000014/17, у яких днем розгляду справ зазначено 27.03.2017) вказано, що розгляд справ відбудеться 04.04.2017.
На підставі висновків вказаних протоколів Митницею було прийнято оспорювану постанову у справах про порушення митних правил, якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченої статтею 485 Митного кодексу України, та накладено стягнення у вигляді штрафу на суму 605429,25 грн.
Зокрема, у постанові було вказано, що у період з 08.02.2016 по 22.07.2016 ОСОБА_2 як декларантом ТОВ "Старк-Трейд" в митному режимі "імпорт" до митного поста "Житомир-центральний" Митниці були подані декларації на здійснення митного оформлення транспортних засобів, під час проведення якого було встановлено, що з огляду на відповідь Волинської Митниці ДФС від 04.10.2016 № 9209/03-70-20 (яка надійшла на адресу Митниці 07.10.2016), ОСОБА_2 було заявлено неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості транспортних засобів, оскільки надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які містили неправдиві відомості щодо істотних та додаткових опцій транспортних засобів, що призвело до зменшення розміру необхідних до сплати митних платежів на загальну суму 201809,75 грн.
Відповідно до частини пʼятої статті 265 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.
Положеннями статті 266 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що декларант зобовʼязаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів предʼявити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів. Перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу органу доходів і зборів здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів. У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від органу доходів і зборів випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обовʼязки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Частина перша статті 458 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, предʼявлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом статей 10, 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Статтею 485 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у звʼязку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Аналіз диспозиції цієї статті свідчить про те, що наведені варіанти дій, які являють собою обʼєктивну сторону даного правопорушення, можуть бути вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у звʼязку з необережністю (недбалістю).