ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2019 року
Київ
справа №808/1971/16
адміністративне провадження №К/9901/28324/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2016 (суддя Батрак І.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 (судді Уханенко С.А., Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.)
у справі № 808/1971/16
за позовом ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 № 1344-17.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 № 1344-17.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що транспортний засіб позивача відповідає визначенню обʼєкта оподаткування в розумінні статті 267 Податкового кодексу України, а відтак введення нового "транспортного податку" на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII є підставою для сплати позивачем даного виду податку. Податковий орган посилається на неврахування судами попередніх інстанцій положень пункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марки NISSAN MURANO, білого кольору, 2012 року випуску, з обʼємом двигуна 3498 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 06.02.2013, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.
16.06.2015 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №1344-17, за яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобовʼязання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб на суму 25 000 грн. Указане рішення було направлено на адресу позивача. Проте, як вбачається із наданої відповідачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків, про що складено акт № 539 від 07.08.2015 про неможливість вручення ППР №1344-17 від 16.06.2015.
У червні 2016 року позивач звернулась до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області із заявою про отримання копії податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №1344-17 від 16.06.2015.
Суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.
01.01.2015 набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обʼєктами оподаткування.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України обʼєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обʼєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є обʼєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обʼєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з обʼєкта/обʼєктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо обʼєктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий обʼєкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації обʼєктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Таким чином, із набранням 01.01.2015 чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України , власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та мають обʼємом циліндрів двигуна більше 3000 куб. см. є платниками транспортного податку (в редакції закону, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).
Разом з тим, відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Транспортного податку, згідно статті 9 Податкового кодексу України, немає у переліку загальнодержавних податків та зборів. При цьому, відповідно до пункту 9.4 статті 9 Податкового кодексу України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.