ПОСТАНОВА
Іменем України
19 квітня 2019 року
м. Київ
справа №803/236/15-а
касаційне провадження №К/9901/5870/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 (суддя Денисюк Р.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 (головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді: Сапіга В.П., Хобор Р.Б.) у справі № 803/236/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" до Луцької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2014 № 0010812201 та від 24.10.2014 № 0010822201.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 19.03.2015 адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.07.2015 залишив постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Луцька обʼєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог Луцька обʼєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Крім того, наголошує на суперечливості позиції попередніх судових інстанцій, а також невідповідності постановлених у справі судових рішень вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 18.08.2014 № 5753/22-1/37425075.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на: неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю ТД "Меганом Дніпро", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Приватного підприємства фірми "Процес Йде", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Площа Еволюції" внаслідок ненадання документів, що підтверджують реальний характер здійснення спірних поставок (документів на підтвердження транспортування та оприбуткування товару, приймання-передачі рекламних послуг, відрядження осіб у місця приймання-передачі робіт тощо), а також виявлення у вказаних постачальників ознак фіктивності за наслідками здійснення контрольних заходів; безпідставне включення в третьому кварталі 2013 року до складу фінансових витрат сплачених відсотків за користування кредитними коштами відповідно до договору від 29.07.2013 № 06.1-1.20/144, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", з підстави неповʼязаності цих витрат з господарською діяльністю платника; необґрунтоване здійснення коригування податкових зобовʼязань у сторону їх зменшення на 18297072,00 грн. за листопад 2012 року за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" внаслідок непредставлення для перевірки документів, які б свідчили про повернення товару та рух грошових коштів.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 № 0010812201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на прибуток у розмірі 1616407,00 грн. за основним платежем та 808203,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 № 0010822201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на додану вартість у розмірі 19975167,00 грн. за основним платежем та 9987583,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позов, судові інстанції виходили з того, що: фактичне виконання операцій, здійснених з Товариством з обмеженою відповідальністю ТД "Меганом Дніпро", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Приватним підприємством фірмою "Процес Йде", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Площа Еволюції", підтверджується належним чином складеними первинними документами; отримані від Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" кредитні кошти, незважаючи на те, що спочатку перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю "Пром-Газ-Інвест" відповідно до договору від 19.08.2013 № 793 як безвідсоткова фінансова допомога, після їх повернення 30.08.2013 та 24.09.2013 відповідно використані для придбання паливно-мастильних матеріалів, що узгоджується з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"; коригування податкових зобовʼязань з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" здійснено позивачем із дотриманням вимог пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, операції належним чином відображено, як в бухгалтерському та податковому обліках Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", так і його контрагента.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобовʼязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повʼязаних з визначенням обʼєктів оподаткування та/або податкових зобовʼязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повʼязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовʼязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення обʼєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звʼязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звʼязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення обʼєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обʼєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Вимоги частин четвертої та пʼятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобовʼязують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного зʼясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
Реальність, зокрема, потребує зʼясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські звʼязки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.