ПОСТАНОВА
Іменем України
9 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/19687/17
Провадження № 12-248гс18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Бакуліної С. В.,
суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Федорченка В. М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2018 року (головуючий Скрипка І. М., судді Гончаров С. А., Михальська Ю. Б.) та рішення Господарського суду міста Києва від 14 березня 2018 року (суддя Баранов Д. О.) у справі № 910/19687/17 за позовом Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про повернення земельної ділянки.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У листопаді 2017 року Київська місцева прокуратура № 2 (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Міська рада) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, ФОП відповідно) про повернення земельної ділянки.
1.2. На обґрунтування заявлених позовних вимог перший заступник керівника Прокуратури вказує на те, що оскільки земельна ділянка орієнтовною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 (код ділянки НОМЕР_1), на якій розміщено комплекс металевих споруд, в яких здійснюється комерційна діяльність, згідно з базою даних міського земельного кадастру не надавалась у власність чи користування, рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність чи користування ФОП ОСОБА_3 Міською радою не приймалось, за вказаних обставин виникла необхідність у зверненні до суду з відповідним позовом.
1.3. У поданих до суду поясненнях Міська рада зазначає, що ФОП ОСОБА_3 використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 (код ділянки НОМЕР_1) для розміщення металевих споруд, в яких здійснюється комерційна діяльність, без оформлення передбачених статтями 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) правовстановлюючих документів, що порушує інтереси держави в особі Міської ради, яка в цьому випадку незаконно позбавлена права ефективно та виключно в інтересах територіальної громади міста розпоряджатися землями міста Києва, регулювати земельні відносини з метою створення умов для раціонального використання та охорони земель.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 14 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2018 року, позовні вимоги задовольнив повністю: зобовʼязав ФОП ОСОБА_3 повернути Міській раді земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1 (код ділянки НОМЕР_1), привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.
2.2. Рішення судів мотивовано посиланням на те, що Міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста Києва, та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.
2.3. Невжиття Міською радою відповідних заходів представницького характеру, спрямованих на захист державних інтересів, й обумовлює необхідність звернення Прокуратури з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Міської ради.
2.4. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що право користування на спірну земельну ділянку під будівництво нікому в установленому законом порядку не надавалося, а тому в подальшому не могло й відбутись переходу такого права в порядку статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 120 ЗК України до ФОП ОСОБА_3
3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
3.1. 20 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій з урахуванням доповнення просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 14 березня 2018 року і закрити провадження у справі.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 зазначив, що нерухоме майно загальною площею 886,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належить йому як фізичній особі, а матеріали справи не містять доказів того, що останній використовує вказане майно у своїй підприємницькій діяльності. Таким чином, на думку скаржника, спір фізичної особи, що має статус субʼєкта підприємницької діяльності, який виникає із цивільно-правових, житлових чи інших правовідносин, не є господарським та не повʼязаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
4. Доводи інших учасників справи
4.1. У відзиві на касаційну скаргу прокурор вказує на хибні твердження ОСОБА_3 про порушення правил юрисдикції господарських судів та про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.
4.2. Прокурор наголошує на тому, що ОСОБА_3 є ФОП, здійснює діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, у звʼязку із чим позовна заява до ФОП ОСОБА_3 про повернення земельної ділянки підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
5. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
5.1. Оскільки ОСОБА_3 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил субʼєктної юрисдикції, справа разом із касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
5.2. Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час звернення прокурора із позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
5.3. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами та Великою Палатою Верховного Суду, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
5.4. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час звернення прокурора із позовом до суду, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також спорів, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь субʼєкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (пункти 1, 6 частини другої статті 12).
5.5. Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Міської ради про зобовʼязання ФОП ОСОБА_3 повернути Міській раді земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.
5.6. Визначальною при розмежуванні юрисдикції за пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення із позовом) є участь у земельних відносинах, з приводу яких виник спір, субʼєкта господарської діяльності.
5.7. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 липня 2017 року № 92140813 первинна реєстрація власності на обʼєкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, проведена за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фламінго і Ко" (далі - ТОВ "Фламінго і Ко") на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 квітня 2013 року у справі № 754/6095/13.
5.8. У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 29 та 31 жовтня 2013 року право власності на зазначений обʼєкт нерухомого майна перейшло до ОСОБА_3 як до фізичної особи.
5.9. Водночас, як вказує прокурор, розміщення зазначених вище металевих споруд, в яких здійснюється комерційна діяльність, здійснено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.
5.10. За твердженнями прокурора, рішення щодо передачі земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 у власність чи користування Міська рада не приймала.
5.11. Тобто спірні земельні правовідносини виникли між Міською радою та ОСОБА_3 як фізичною особою.
5.12. Згідно з частиною першою статті 318 ЦК України субʼєктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. А відповідно до останньої учасниками цивільних відносин визнаються: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші субʼєкти публічного права.
5.13. Відповідно до частин першої та другої статті 325 цього ж Кодексу субʼєктами права приватної власності є фізичні і юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
5.14. Частиною другою статті 2 ЗК України визначено, що субʼєктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. А відповідно до статті 80 ЗК України субʼєктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
5.15. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним обʼєднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина друга статті 93 ЗК України).
5.16. Отже, надання у власність або оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця.
5.17. Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
5.18. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субʼєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
5.19. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
5.20. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).