Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Григорʼєва І.В.,
Шевченко Т.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Гладкий О.Є.,
захисник Шолох О.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ШолохО.В.на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 06 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270270001100, стосовно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого за ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 3 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про зміну вироку апеляційного суду стосовно засудженого ОСОБА_3 та застосування до останнього положень ст. 75 КК України, вважаючи його виправлення можливим без ізоляції від суспільства. Стверджує також, що апеляційним судом не дотримано вимог ст. 420 КПК України, оскільки вирок суду не містить належних мотивів та відповідних підстав, з яких скаргу прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України судом першої інстанції, що призвело до невідповідності призначеного покарання внаслідок мʼякості, було визнано обґрунтованою.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього відповідних обовʼязків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Також вирішено долю речових доказів.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Чернігівської області задоволено, вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасовано. ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 3 КК України, та призначено покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
У решті вирок суду залишено без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами
29 вересня 2017 року приблизно о 17 год 30 хв ОСОБА_3, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, знаходячись на залізничному мосту на вул. Підводника Кітицина у с. Новий Білоус Чернігівського району Чернігівської області, шляхом ривка, намагався відкрито викрасти жіночу сумку, в якій знаходились грошові кошти в сумі 300 грн, що належить ОСОБА_4, чим намагався спричинити останній матеріальну шкоду на вказану суму.
Однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки потерпіла ОСОБА_4 втримала свою сумку.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Захисник у засіданні касаційного суду підтримала подану нею скаргу та просила скаргу задовольнити.
Прокурор у засіданні касаційного суду заперечував проти доводів касаційної скарги захисника.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1 Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
Частина 1. Якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пʼяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.2.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення