Постанова Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 161/20481/14
провадження № 51-622км17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В., суддів Стефанів Н.С., Стороженка С.О., за участю секретаря: судового засідання Михальчука В.В., прокурора Вергізової Л.А., засудженого ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції), захисника Галкіної Я.Г. (в режимі відеоконференції),
потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілих ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 із доповненнями та захисника Крамаренко К.С. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 02 листопада 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014030130000537, щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. ЛуцькаВолинської обл., жителя АДРЕСА_1,
засудженого за п. п. 4, 9, 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за п.п. 4, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК до довічного позбавлення волі.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_4 по 500 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави 4 191,36 грн процесуальних витрат за проведення експертиз.
Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 02 листопада 2015 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 без змін.
За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, 27 вересня 2014 року приблизно о 12:15 у будинку АДРЕСА_1 під час сварки зі своєю матірʼю ОСОБА_7, яка виникла на ґрунті неприязних відносин, діючи умисно, з метою вбивства з особливою жорстокістю, завдав останній 18 ударів ножем, від яких вона померла.
Того ж дня приблизно о 13:00 у тому ж будинку ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, з метою приховати інший злочин - убивство ОСОБА_7 з метою уникнути відповідальності, вчинив умисне вбивство свого батька - ОСОБА_8, завдавши останньому залізомістким предметом 7 рубаних ран голови.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 із доповненнями, в тому числі поданими його захисниками Плахотнюком О.О., Турським В.М., Бєжановою А.В. та Галкіною Я.Г., ставиться вимога про скасування оскаржених судових рішень та закриття кримінального провадження з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, однобічності та неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. А саме засуджений і захисники вважають, що судом не встановлені дійсні обставини злочину, а висновки суду про винуватість ОСОБА_2 ґрунтуються на припущеннях і недопустимих доказах. Зокрема, вказують на те, що суд послався у вироку на докази, одержані незаконним шляхом: "чистосердечне каяття", отримане внаслідок застосування психічного та фізичного тиску; дані протоколів огляду будинку, проведених без дозволу слідчого судді тощо. Зазначають, що суд залишив поза увагою докази, які доводять непричетність ОСОБА_2 до вбивства потерпілих, а саме показання свідків, які б підтвердили, що зустрічалися з засудженим в кафе у відповідний період часу. Крім того, вказують на порушення права засудженого на захист через незабезпечення захисником з моменту затримання, отримання доказів незаконним шляхом, зокрема отримання від засудженого зізнання в умовах слідчого ізолятора внаслідок застосування незаконних методів ведення слідства. Зазначають, що суд апеляційної інстанції не усунув вказаних порушень, а, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженого, не навів в ухвалі належних мотивів на спростування доводів останнього.
У касаційній скарзі захисник Крамаренко К.С., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить вимогу про скасування судових рішень відносно ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на необґрунтованість засудження ОСОБА_2 Вважає, що в основу обвинувачення покладено недопустимі докази (протоколи огляду місця події від 28, 29 і 30 вересня 2014 року, вилучене в СІЗО "чистосердечне каяття" тощо). Зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказані порушення, не спростував доводів, викладених в апеляційній скарзі засудженого, та не мотивував свого рішення належним чином.
Представник потерпілих ОСОБА_5 надіслав заперечення на касаційну скаргу захисника Крамаренко К.С., у якому зазначає про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений і його захисник підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Потерпілі та їх представник заперечували проти задоволення касаційних скарг.
Прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційних скарг немає.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Доводи ОСОБА_2 та його захисників про недоведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого злочину є необґрунтованими, оскільки спростовані доказами, які суд дослідив і належно оцінив у судовому засіданні. А саме: показаннями потерпілого О.В. про те, що ОСОБА_2 в присутності працівників міліції ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зізнався йому, що вбив батьків та вказав місце їх захоронення; даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 30 вересня 2014 року, під час якого у вказаному обвинуваченим місці на березі ставка в с. Липини Луцького району було виявлено закопані трупи чоловічої та жіночої статі, а також виявлено сліди взуття та протектору коліс автомобіля, які згідно з висновком експерта від 16 жовтня 2014 року № 825 є аналогічними протекторам автомобільних шин з автомобіля "NISSAN X-ТRAIL", державний номерний знак НОМЕР_1, що належав потерпілому ОСОБА_8; даними протоколів предʼявлення трупів для впізнання від 30 вересня 2014 року, в ході якого ОСОБА_4 впізнав батька ОСОБА_8 та матір ОСОБА_7; висновками судово-медичних експертиз про характер і механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупах ОСОБА_7 і ОСОБА_8, причини та час настання смерті потерпілих; даними протоколу огляду, під час якого переглядом записів відео-реєстратора встановлено, що останній рух автомобіля відбувався в темну пору доби і при цьому відео-реєстратор було вимкнено; даними роздруківки телефонних зʼєднань оператора мобільного звʼязку, що підтверджує факт перебування ОСОБА_2 на час інкримінованого злочину за місцем проживання батьків; даними, які містяться у виявленому під час обшуку камери в СІЗО "Чистосердечному каятті", в якому ОСОБА_7 детально описав, яким чином убив матір за допомогою ножа, а батька - сокири, зазначивши при цьому місце знаходження ножа, де він і був виявлений і вилучений під час огляду місця події 29 січня 2015 року і яким, згідно з висновком судово-медичної експертизи ймовірно були нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_7; даними, які містяться у протоколах огляду місця події від 28, 29 та 30 вересня 2014 року, в ході чого на сходах між першим та другим поверхами, у ванній кімнаті під ванною виявлено сліди крові, а також належні ОСОБА_2 випрані штани та два рушники. Крім того, винуватість засудженого підтверджується висновками судово-медичних експертиз, згідно з якими встановлено: неможливість походження виявленого на клинку ножа та ручці сліду крові від потерпілого ОСОБА_8 та ймовірність його походження від ОСОБА_7; наявність у піднігтьовому вмісті правої руки трупа ОСОБА_7 слідів крові, які можуть походити від самої потерпілої та від ОСОБА_2, а походження слідів епітелію в піднігтьовому вмісті лівої її руки потерпілої не виключається від ОСОБА_2; смерть потерпілого ОСОБА_8 настала внаслідок рубаних проникаючих ран голови з пошкодженням кісток склепіння та основ черепа, з пошкодженням головного мозку, за яких потерпілий не міг самостійно пересуватись та вчиняти будь-які дії; наявність на тілі ОСОБА_2 численних подряпин у ділянках носа, живота, передпліч.