Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
Справа №175/774/15-к
Провадження № 51-5352км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
секретаря
судового засідання Бражника М. В.,
за участю:
прокурора Рибачук Г. А.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040440002663, за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обовʼязків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично зʼявлятися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року вирок щодо ОСОБА_3 в частині цивільного позову скасовано та призначено новий судовий розгляд в порядку цивільного провадження. В решті вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
30 жовтня 2014 року приблизно о 12:10 год. ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем Фольксваген-Амарок, державний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ "Кліматбудсервіс", здійснював рух у лівому ряду зі сторони Аеропорту по автодорозі "Дніпропетровськ-Аеропорт" у напрямку вул. Запорізьке шосе м. Дніпропетровська. Підʼїжджаючи до перехрестя з вул. Яснополянською в м. Дніпропетровську, ОСОБА_3 не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, порушуючи вимоги пунктів 1.3, 1.5, 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху, розпочав маневр повороту наліво, при цьому виїхав на зустрічну смугу, по якій назустріч йому рухався автомобіль "Хюндай-Гетц", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, якого він обʼєктивно спроможний був виявити, заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного обʼїзду не прийняв, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів. В результаті ДТП ОСОБА_4 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 стверджує про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_3, які просить скасувати та закрити провадження за відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України. На обґрунтування своїх вимог указує про неконкретність предʼявленого ОСОБА_3 обвинувачення та формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з урахуванням того, що стороною обвинувачення та судом не вказано як саме ОСОБА_3 порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху та не встановлено звʼязок з порушенням вимог пунктів п. 16.11 і 16.13 Правил дорожнього руху. Звертає увагу, що частина доказів, наданих стороною обвинувачення, була складена та досліджена судом російською мовою, якою сторона захисту не володіє. На думку захисника, суд, при ухваленні вироку, не мав права самостійно здійснити переклад процесуальних документів, досліджених при перевірці матеріалів провадження, та не міг посилатися на них у вироку при обґрунтуванні доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про дослідження доказів та не розглянув клопотання про призначення повторної судово-автотехнічної експертизи. Вказує, що суд апеляційної інстанції при новому апеляційному розгляді не виконав вказівки суду касаційної інстанції і не надав відповіді на доводи апеляційної скарги сторони захисту, постановивши ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Рибачук Г. А. висловила думку про необхідність відмови в задоволенні касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року у частині скасування вироку щодо ОСОБА_3 в частині цивільного позову, у касаційному порядку не оскаржується та відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК України у касаційному порядку не переглядається як така, що не перешкоджає подальшому провадженню.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.