Постанова
іменем України
18 квітня 2019 р.
м. Київ
справа № 463/5953/15-к
провадження № 51-8140км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Ємця О. П.,
суддів: Кравченка С. І., Білик Н. В.,
секретаря судового засідання Гапона В. О.,
за участю:
прокурора Кулаківського К. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ВишневськогоМ.С. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140030000624, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1), такого, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Личаківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 30 серпня 2015 року о 00.40 год., керуючи автомобілем "Chevrolet Aveo" та рухаючись по вул. Ніщинського у м. Львові, поблизу буд. № 24 в напрямку вул. Ірини Вільде, в порушення вимог п. п. 10.1, 12.1, 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху, перевищив дозволену швидкість руху, не справився з керуванням, втратив контроль над транспортним засобом та здійснив наїзд на дерево, від чого автомобіль перекинувся. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири вказаного автомобіля ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 - тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5 139 грн та моральної - 300 000 грн., а також на користь потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 433 421, 83 грн та моральної - 100 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 та просить на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, а також зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 На обґрунтування своїх доводів зазначає про наявність підстав для застосування положень ст. 69-1 КК України. Вважає, що суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, належним чином не врахував, що злочин учинено з необережності, ряд обставин, що помʼякшують його покарання, а також дані про особу винного та часткове відшкодування збитків потерпілим і призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й даним про особу засудженого через суворість. Також вважає, що розмір цивільного позову необхідно зменшити, оскільки суд не врахував часткове відшкодування збитків засудженим на користь потерпілих та безпідставно задовольнив їх позовні вимоги в повному обсязі. Стверджує, що апеляційний суд необґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції й залишив вирок без зміни.
У запереченні потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 просять касаційну скаргу захисника Вишневського М.С. залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2- без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кулаківський К.О. вважав, що касаційна скарга є необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційних скарг.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, в касаційній скарзі захисника не оспорюється.
Доводи сторони захисту про наявність підстав для застосування положень ст. 69-1 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2 є безпідставними, з огляду на таке.
Стаття 69-1 КК України передбачає, що за наявності обставин, що помʼякшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 цього Кодексу (зʼявлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди), відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Загальні засади призначення покарання зобовʼязують суд мотивувати у вироку призначене покарання і вимагають, щоб були наведені підстави обрання судом його відповідної міри. При цьому суд може посилатися у вироку лише на ті обставини, які були предметом дослідження і підтверджені в судовому засіданні. Будь-яка з обставин, що помʼякшує чи обтяжує покарання враховується за умови, що цю обставину було дійсно встановлено, її може бути покладено в основу вироку і включено до мотивування призначеного судом покарання. Суд враховує всі обставини в їх сукупності, що є підставою обрання судом конкретної міри покарання.
Безумовною підставою для застосування ст. 69-1 КК України є встановлення трьох складових: 1) наявності обставин, що помʼякшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 цього Кодексу; 2) відсутності обставин, що обтяжують покарання; 3) визнання обвинуваченим своєї вини.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом встановлено відсутність обставин, що обтяжують покарання та обставину, що помʼякшує покарання - активне сприяння розкриттю злочину (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України), при цьому встановлено, що засуджений тільки частково відшкодував потерпілим завдану шкоду.
Із урахуванням того, що однією з обовʼязкових умов для застосування до винуватого положень ст. 69-1 КК України є наявність обставин, що помʼякшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 66 цього Кодексу, то підстав для застосування вказаної норм закону, в даному кримінальному провадженні немає.
Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то вони також не заслуговують на увагу.
Так, визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства.