П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/3620/17
Провадження № 11-1393апп18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
Головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Святошинська РДА), третя особа - ОСОБА_4 як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_5, про скасування рішень
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року (суддя Літвінова А. В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (судді Шурко О. І., Василенко Я. М., Степанюк А. Г.),
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Святошинської РДА (відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб) від 9 листопада 2016 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5, 2016 року народження, за адресою: АДРЕСА_1.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що вона є власником приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у якому її донька ОСОБА_4 зареєструвала свою доньку ОСОБА_5 без дозволу власника. При цьому донька - ОСОБА_4 за вказаною вище адресою не проживає, проте реєстрація місця проживання малолітньої дитини перешкоджає позивачу розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки цей спір має розглядатися судом за правилами цивільного судочинства.
Не погодившись із судовими рішеннями, ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 вересня 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3, а ухвалою від 29 листопада 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.
У відзиві на касаційну скаргу представник Святошинської РДА зазначив, що суди дійшли правильного висновку, що цей спір є приватно-правовим, оскільки питання щодо зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема від вирішення питання про право користування такою особою жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС субʼєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субʼєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий субʼєктний склад. Участь субʼєкта владних повноважень є обовʼязковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі субʼєкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного субʼєкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії субʼєктів владних повноважень.