Постанова
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 472/342/16-к
провадження № 51-2158 км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Вергізової Л.А.,
захисника Саперовича В.О.,
представника потерпілої Врадій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Усікова ОлексіяВіталійовича на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 20 грудня 2016 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150180000793, за обвинуваченням
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. КривіКоліна Тальнівського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 в силу ст.89 КК України такий, що немає судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року ОСОБА_4 засуджено за:
- п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією усього майна, яке є його власністю;
- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією усього майна, яке є його власністю. Застосовано положення ч.5 ст. 72 КК України.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 грудня 2016 року вирок місцевого суду залишено без змін.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_4, 26 грудня 2014 року близько 22:30 год., перебуваючи у стані алкогольного спʼяніння, діючи з корисливих мотивів, прийшов на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та, проникнувши до будинку, став шукати грошові кошти у спальній кімнаті, де відпочивала потерпіла ОСОБА_5, а після того, як остання прокинулась, вчинив напад на потерпілу з метою заволодіння її майном, в процесі якого з метою умисного вбивства наніс їй не менше двох ударів по голові сокирою, яку приніс із собою, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких вона померла на місці. В результаті цих дій, ОСОБА_4 заволодів грошовими коштами на суму близько 300 грн., якими розпорядився на свій розсуд.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 419 КПК України, оскільки доводи його апеляційної скарги належним чином не перевірені, на них відповіді не надано. На думку захисника, суд не розмежував, які дії ОСОБА_4 охоплюються складом злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а які - за ч. 4 ст. 187 КК України. Стверджує, що неперевіреними залишилися доводи про тиск на засудженого з боку правоохоронних органів під час досудового розслідування. Вважає, що вирок не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки не наведено мотивів оцінки окремих доказів (протоколу огляду місця події від 27.12.2014, висновку СМЕ №313 від 11.02.2015, молекулярно-генетичної експертизи №15 від 11.02.2015, судової комплексної експертизи №1/3/13 від 05.02.2015, показань окремих свідків), не визнано недопустимими письмові докази та показання експерта ОСОБА_6, який був допитаний як свідок, а письмові докази не відкривалися обвинуваченому, у порядку визначеному КПК. Зазначає, що диск із відеозаписом слідчого експерименту пошкоджений, однак суд у вироку описав навіть ту частину відеозапису, яку в судовому засіданні оглянуто не було, а також в матеріалах провадження відсутній технічний запис судового засідання за 07.06.2016 р.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу представник потерпілої - адвокат Врадій Л.М. подала заперечення у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу захисника без задоволення. Таку ж позицію Врадій Л.М. висловила в суді касаційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_4 та захисник Саперович В.О. вимоги касаційної скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Прокурор касаційну скаргу захисника підтримала частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому ж суді.
Мотиви Суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Вирішення цих питань процесуальним законом покладено на суди першої та апеляційної інстанцій.
Касаційна скарга захисника в частині не розгляду доводів апеляційної скарги та відсутність відповідей на них в ухвалі суду, через призму дотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, є прийнятною.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обовʼязок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Згідно з приписами ст.419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Переглядаючи вирок щодо ОСОБА_4 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі захисник Усіков О.В. заперечував правильність установлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження. Вказував на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону в ході судового розгляду, на недопустимість певних доказів сторони обвинувачення, які є аналогічними доводам касаційної скарги.
Однак, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, суд своїх висновків не мотивував, усіх доводів скарги належним чином не перевірив, обмежившись тільки перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_4 в скоєнні інкримінованих йому злочинів.
Зокрема, не отримали належної оцінки доводи сторони захисту про те, що суд не розмежував, які дії ОСОБА_4 охоплюються складом злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а які - за ч.4 ст. 187 КК України.