Постанова
іменем України
16 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 655/47/15-к
провадження № 51-7586км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
потерпілої ОСОБА_1,
виправданого ОСОБА_2,
захисників Яковенка С.М., Мовчана В.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013230160000028, щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
якого визнано невинуватим у предʼявленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 жовтня 2017 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у предʼявленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК та виправдано за недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він 6 листопада 2011 року приблизно о 01-ій годині 00 хвилин в с. Каїри Горностаївського району Херсонської області, керуючи в стані алкогольного спʼяніння технічно справним автомобілем "ВАЗ-21051", реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Леніна в напрямку центра села, в порушення вимог п.п. 2.9 а), 1.5, 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не переконавшись у тому, що початок руху буде безпечним, незважаючи на наявність перешкоди для руху з лівої сторони свого автомобіля у вигляді ОСОБА_5, який на початковій фазі руху вскочив на вказаний автомобіль та продовжував утримуватися руками за багажник на даху транспортного засобу, продовжуваврух у вибраному напрямку, створюючи тим самим загрозу життю та здоровʼю останнього. Рухаючись таким чином по вул. Леніна в районі будинку № 6 в с. Каїри, знаючи, що ОСОБА_5 продовжує знаходитися з лівого боку автомобіля, ОСОБА_2 не відмовився від подальшого руху, чим у порушення вимог п. 1.5 б) ПДР продовжував створювати своїми діями загрозу для життя та здоровʼя потерпілого. В звʼязку з цим при зустрічному розʼїзді автомобіля ОСОБА_2 з автомобілем "ЗАЗ 1102", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, внаслідок необережних та безпечних дій водія ОСОБА_2 на потерпілого ОСОБА_5 було вчинено наїзд, що полягав у контактуванні останнього з автомобілем "ЗАЗ 1102" під керуванням ОСОБА_6, з затисканням між двома вказаними транспортними засобами та наступним падінням потерпілого на проїзну частину дороги. Від отриманих внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди травм ОСОБА_5 помер у лікарні.
Суд першої інстанцій визнав ОСОБА_2 невинуватим у предʼявленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК, дійшовши висновку про недоведеність порушення обвинуваченим вимог п.п. 2.9 а), 1.5, 10.1 ПДР та наявності причинного звʼязку між цими порушеннями та дорожньо-транспортною пригодою.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає необґрунтованим виправдання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК, не погоджується з рішенням про визнання ряду доказів недопустимими, вказуючи, що судом не усунуто суперечностей у зібраних та досліджених доказах, не надано їм належної оцінки. Вважає, що всупереч вимогам ст. ст. 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд належно не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора і не навів підстав, з яких визнав її необґрунтованою.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог наводить такі ж доводи, як і прокурор. Крім того, вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено засади кримінального провадження, передбачені ст. ст. 7, 21, 22 КПК, а саме змагальність, законність та право на справедливий судовий розгляд, посилаючись на те, що неповідомлення місцевим судом про заміну секретаря судового засідання позбавило права на його відвід. Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутній журнал судового засідання та аудіозапис судового засідання за 8 грудня 2015 року.
Виправданий ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора та просить залишити її без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гаврилюк С.М. вважав касаційні скарги прокурора та потерпілої обґрунтованими, просив їх задовольнити, скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Потерпіла ОСОБА_1 просила задовольнити її та прокурора касаційні скарги, скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Виправданий ОСОБА_2 та його захисники Яковенко С.М. і Мовчан В.О. заперечували щодо задоволення касаційних скарг та просили залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гаврилюка С.М., потерпілої ОСОБА_1, виправданого ОСОБА_2, захисників ЯковенкаС.М. і Мовчана В.О., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції дослідив зібрані у ньому докази в їх сукупності, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обовʼязків, та обґрунтовано виправдав ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК, визнавши недоведеним, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Так, диспозиція статті 286 КК є бланкетною і для встановлення того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
При цьому для встановлення наявності обʼєктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, має бути встановлено три обовʼязкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення смерті потерпілому або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) та причинний звʼязок між діяннями і наслідками.
Потрібно також звертати увагу на те, що причинний звʼязок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками.
Як зазначено в обвинувальному акті, настання смерті потерпілого ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди знаходиться в причинному звʼязку з порушенням з боку водія ОСОБА_2 вимог ПДР, а саме:
п. 1.5 б) ПДР - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровʼю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобовʼязана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган;
п. 2.9 а) ПДР - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного спʼяніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;