Постанова
іменем України
16 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 464/8221/15-к
провадження № 51-233 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Гаврилюка С.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 3 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140070002345, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. БортятинМостиського району Львівської області, жительки АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимої, останній раз 24 лютого 2016 року вироком Пустомитівського районного суду Львівської області за ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 304 Кримінального кодексу України (далі - КК) і на підставі ч. 4
ст. 70 КК до чотирьох років шести місяців позбавлення волі та відповідно до ст. 75 КК звільненої від відбування покарання з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна.
На підставі ч. ч. 1 і 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_2 вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2016 року у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, більш суворим покаранням за цим вироком ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього увʼязнення з 22 серпня 2016 року по 16 вересня 2016 року та з 19 жовтня 2016 року по 13 березня 2017 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 3 жовтня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього увʼязнення з 22 серпня 2016 року по 16 вересня 2016 року, з 19 жовтня 2016 року по 13 березня 2017 року та до 20 червня 2017 року, включно, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винною у тому, що вона за встановлених судом обставин з метою незаконного придбання, зберігання та перевезення з метою збуту та незаконного збуту психотропних речовин в місця позбавлення волі, у невстановлений час та місці незаконно придбала психотропну речовину амфетамін у порошкоподібному вигляді, яку в подальшому 26 серпня 2015 року перевезла до ЛВК № 48 УДПтСТ України у Львівській області, що за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2-а, та зберігала вищевказану психотропну речовину при собі з метою збуту.
Так, 26 серпня 2015 року приблизно о 14 годині 45 хвилин ОСОБА_2 заздалегідь приховала психотропну речовину амфетамін масою 0,205 грам у полімерному пакеті, горловина якого звʼязана та частково заплавлена, помістивши у цибулю, що перебувала в передачі разом з іншими продуктами, та передала на імʼя засудженого ОСОБА_3, який є її чоловіком, однак при огляді передачі психотропна речовина була виявлена працівниками ЛВК № 48.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення відносно ОСОБА_2, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, вказує, що в основу судових рішень, покладені покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які не були особисто присутні при огляді передачі, ніхто не бачив, як у цибулині знайшли порошкоподібну речовину і ніхто не бачив, як ОСОБА_2 робили змиви з рук. Також зазначає, що змиви з рук обвинуваченої мали робитися не в порядку огляду місця події, а в порядку освідування особи, яке проводиться виключно на підставі постанови прокурора; відібрання ж змивів мало оформлюватися не протоколом огляду місця події, а протоколом освідування особи. При цьому звертає увагу на те, що відбитки пальців з поліетиленового згортку, в якому містилася порошкоподібна речовина, під час огляду місця події не знімались, дактилоскопічна експертиза на встановлення ідентичності з відбитками пальців ОСОБА_2 не проводилася. Окрім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки в ній не зазначено підстави, через які апеляційна скарга захисника визнана необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гаврилюк С.М. вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просив її залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гаврилюка С.М. та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.