Постанова
іменем України
16 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 183/8039/15
провадження № 51- 732 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Солошенка Ю.І.,
потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040010000793, за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Питушка, Каларашського району, Республіки Молдови, жителя АДРЕСА_1), раніше судимого 20 травня 2014 року вироком Малиновського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки та відповідно до ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 15 березня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ст. 71 КК шляхом часткового складання покарання, призначеного вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року, з призначеним покарання за цим вироком остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_3 строк попереднього увʼязнення в строк відбування покарання з 31 січня 2017 року по 15 березня 2017 року, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково, а потерпілого ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілих:
- ОСОБА_4 - моральну шкоду в сумі 10 000 грн;
- ОСОБА_5 - матеріальну шкоду в сумі 12 857 грн;
- ОСОБА_1 - матеріальну шкоду в сумі 40 189 грн та моральну шкоду в сумі 20 000 грн.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 залишено без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_3 строк попереднього увʼязнення в строк відбування покарання з 15 березня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_3 звільнено від покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2017 року за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він 18 червня 2015 року на підставі Указу Президента України був призваний за мобілізацією до Збройних Сил України і 16 липня 2015 року наказом командира військової частини польова пошта В2970 його зараховано до списків особового складу військової частини.
З 28 вересня 2015 року особовий склад військової частини польова пошта В2970 тимчасово дислокувався в смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області. На початку жовтня 2015 року у солдата ОСОБА_3 виник умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом введення в оману представників волонтерських організацій. З цією метою солдат ОСОБА_3 телефонував представнику волонтерського руху та повідомляв неправдиві відомості про те, що він є командиром військової частини польова пошта В2970 (54-ої бригади) полковником ОСОБА_6
Таким чином, у період з 9 по 24 жовтня 2015 року ОСОБА_3, діючи умисно, повторно, шляхом обману заволодів: матеріальними цінностями громадянки ОСОБА_4, а саме чотирма радіостанціями "BAOFENG" вартістю 958, 40 грн, кожна, двома планшетами "SAMSUNG" вартістю 2243,75 грн, кожний, інтернет-модемом "SAMSUNG" вартістю 615,40 грн та оптичним біноклем "TASKO" вартістю 490 грн, а всього на загальну суму 9 426, 50 грн; грошовими коштами громадянки ОСОБА_5 в сумі 17 154 грн; грошовими коштами громадянина ОСОБА_1 в сумі 40 189 грн, якими розпорядився на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказують на те, що апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_3 від призначеного покарання на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2016 році", не врахував те, що ОСОБА_3 до повного відбуття покарання повторно вчинив умисний злочин і те, що досудовим слідством у даному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_3 шляхом шахрайства заволодів військовою та спеціальною технікою в умовах особливого періоду, і ці обставини, на думку потерпілих, унеможливлювали звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році". Крім того зазначають, що в порушення п. 10 ч. 1 ст. 56, ст. 100 КПК судами першої та апеляційної інстанцій не вирішено питання про подальше стягнення грошових коштів, що належали потерпілим, з особи, яка за законом несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого.