Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Григорʼєва І.В.,
Шевченко Т.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Гладкий О.Є.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисників ЄлаєваЮ.Л. та Умріхіна О.В.на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2018 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040230001872, стосовно
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого за ст. 309 ч. 2, ст. 186 ч. 3 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого за ст. 186 ч. 3 КК України.
1. Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
Захисник Єлаєв Ю.Л. у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про зміну вироку апеляційного суду стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 та призначення останньому менш суворого покарання, аніж те, що призначено апеляційним судом, яке вважає слід визначити за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки один місяць. Стверджує також, що апеляційним судом не дотримано вимог ст. 420 КПК України, оскільки вирок суду не містить належних мотивів та відповідних підстав, з яких скаргу прокурора щодо невідповідності призначеного покарання внаслідок мʼякості було визнано обґрунтованою.
Захисник Умріхін О.В. у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування вироку апеляційного суду стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, тобто не застосовано закон, який підлягав застосуванню та водночас був правильно застосований судом першої інстанції, а саме положень ст. 75 КК України. Аналогічно стверджує, що апеляційним судом не дотримано вимог ст. 420 КПК України, оскільки вирок суду не містить належних мотивів та відповідних підстав, з яких скаргу прокурора щодо невідповідності призначеного покарання внаслідок мʼякості було визнано обґрунтованою.
У запереченні на касаційну скаргу захисника Умріхіна О.В., захисник Єлаєв Ю.Л. просить задовольнити її частково, не скасовуючи вирок апеляційного суду, а змінивши його в частині призначеного покарання обом обвинуваченим, що не буде погіршувати їх правового становища, як фактично про це порушив питання захисник в інтересах ОСОБА_4
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції
За вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року засуджено:
- ОСОБА_4 за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ст. 186 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обовʼязків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України;
- ОСОБА_5 за ст. 186 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року та остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки один місяць.
Також вирішено долю речових доказів.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині призначеного їм покарання скасовано.
ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ст. 186 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ст. 186 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки два місяці. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року та остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами
17 жовтня 2017 року приблизно о 14:05 ОСОБА_4, знаходячись поблизу буд. № 202-а на вул. Українській Центрально-Міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, був зупинений працівниками поліції, на законну вимогу яких, у присутності двох понятих, із лівої кишені куртки, одягненої на ньому, дістав та передав для огляду один медичний шприц, обʼємом 5,0 мл, що був заповнений до позначки 2,0 мл із наявною у ньому прозорою рідиною, яка згідно з висновком експерта від 11 грудня 2017 року № 1/8.6/3930 містить наркотичний засіб - метадон, що віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено. Таким чином, загальна маса вилученого у ОСОБА_4 наркотичного засобу метадон становить 0,0477 г, який останній незаконно придбав та зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту.
Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковано судом за ст. 309 ч. 3 КК України як незаконне виготовлення, зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно.
Крім того, 03 січня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи умисно, повторно, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникнення до сховища та обернення його на свою користь, вступили між собою напередодні у злочинний зговір, направлений на таємне викрадення металевих виробів, що знаходяться на території домоволодіння АДРЕСА_1. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням до сховища, разом підійшли до вказаного домоволодіння, де ОСОБА_5 переліз через паркан, яким огороджена територія цього домоволодіння, тобто таким способом незаконно потрапив на його територію, звідки спільно викрали майно, що належить потерпілій ОСОБА_6, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи від 24 січня 2018 року № 320 складає 571,59 грн. Втім, в цей час були викриті на місці власницею домоволодіння ОСОБА_6, яка стала вимагати від них повернути викрадене належне їй майно. Разом з тим, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5, незважаючи на те, що були помічені потерпілою, усвідомлюючи, що їх дії є явними для власника майна, не реагуючи на її законні вимоги, діючи умисно, з корисливих мотивів та реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням до сховища, утримуючи при собі викрадені металеві труби з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ними за власним розсудом, тим самим завдали потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 571,59 грн.
Вказані дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кваліфіковано судом за ст. 186 ч. 3 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із проникненням у сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.
3. Доводи інших учасників судового провадження