Постанова
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа №490/6060/15-ц
провадження №61-28343св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімʼєю, визнання майна спільним сумісним подружжя та поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року у складі судді Гуденко О. А., та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просила: встановити факт спільного проживання однією сімʼєю без реєстрації шлюбу з
ОСОБА_2 в період з 21 грудня 2007 року до 03 січня 2015 року; визнати обʼєктом права спільної сумісної власності 51/100 частки квартири АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на половину частки від 51/100 частки вказаної квартири, що складає 51/200 частки в порядку поділу спільного сумісного майна; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 30 вересня 2013 року, видане Реєстраційною Службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на імʼя ОСОБА_3 на зазначену квартиру.
2. Позовна заява мотивована тим, що з 21 грудня 2007 року до 03 січня 2015 року вона із ОСОБА_2 проживала однією сімʼєю без реєстрації шлюбу в орендованій квартирі АДРЕСА_1, де вели спільне господарство, мали взаємні права та обовʼязки, спільний сімейний бюджет.
3. Під час проживання однією сімʼєю з відповідачем 04 серпня 2008 року було укладено договір про відступлення права вимоги щодо участі у Фонді фінансування будівництва для придбання однокімнатної квартири, за умовами якого було сплачено грошові кошти у розмірі 150 951 грн за 31 кв. м. Договір оформлений на імʼя відповідача ОСОБА_2 за ініціативою його самого, хоча придбання квартири відбувалося за їх спільні кошти, а частково - за її власні гроші.
4. У 2012 році ОСОБА_2 без згоди позивача уклав договір про відступлення права вимоги за договором участі у Фонді фінансування будівництва, за яким його мати ОСОБА_3 набула права та обовʼязки довірителя, у звʼязку з чим сплатила 141 338,40 грн, а 30 вересня
2013 року - отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
5. Посилаючись на те, що придбання спірної квартири відбувалося в період спільного проживання за їх спільні з ОСОБА_2 кошти, а частково - за гроші позивачки, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва
від 13 листопада 2017 року позов задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання однією сімʼєю у фактично шлюбних відносинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 21 грудня 2007 року до 03 січня 2015 року. Визнано обʼєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 51/100 частки квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 51/200 частки квартири АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
7. Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю того, що в період з грудня 2007 року до 03 січня 2015 року ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 однією сімʼєю без реєстрації шлюбу, між ними склалися усталених відносини, що притаманні подружжю. При визнанні 51/100 частки спірної квартири спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд виходив із того, що дане майно набуте ними за час спільного проживання в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти, тому є спільною сумісною власністю подружжя і належить їм у рівних частках.
8. Суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що наявність свідоцтва про право власності на спірну квартиру, видане на імʼя ОСОБА_3 не порушує майнових прав позивача, а за наявності перешкод у здійсненні її прав власника остання не позбавлена права звернутися за захистом свого порушеного права у передбачений законом спосіб та за належним способом захисту.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 12 березня
2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту спільного проживання однією сімʼєю у фактичних шлюбних відносинах
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено в частині періоду спільного проживання, зазначено період з 28 грудня 2007 року до 03 січня
2015 року.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення вимог. Визнано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане на імʼя ОСОБА_3 Реєстраційною Службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області
30 вересня 2013 року, в частині 51/200 часток недійсним. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що 51/100 часток квартири АДРЕСА_1 набуті за час проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сімʼєю без укладення шлюбу з визнанням 51/200 частин у праві власності на це майно за ОСОБА_1, як співвласницею.
11. Проте, суд апеляційної інстанції не погодився з визначеним місцевим судом періодом спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вказавши, що до 27 грудня 2007 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, а тому факт спільного проживання з
ОСОБА_1 слід встановити не з 27 грудня 2007 року, а з 28 грудня 2007 року до 03 січня 2015 року.
12. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що видача свідоцтва про право власності на імʼя ОСОБА_3 на спірну квартиру в цілому порушує права позивачки, як власниці 51/200 частин квартири, а тому в цій частині свідоцтво про право власності підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постанову апеляційного суду в повному обсязі, у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Касаційна скарга мотивована тим, що факт спільного проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, суд установив без належних доказів, висновки суду ґрунтуються на припущеннях. Суд безпідставно взяв до уваги покази свідків, оскільки вони точно не зазначили ні дати початку спільного проживання, ні фактичну дату закінчення стосунків, а укладення договору споживчого кредиту на придбання побутової техніки ОСОБА_6, на який посилався суд, мало місце 21 квітня 2007 року у період офіційного шлюбу з іншою жінкою.
15. Касаційна скарга також містить посилання на те, що суд визнав обʼєктом права спільної сумісної власності майна, яке на праві власності ніколи не належало жодному із подружжя, чим фактично позбавив ОСОБА_3 належного їй майна. Договір про відступлення права вимоги позивач не оскаржувала, він діє і є дійсним.
16. Аргументом касаційної скарги також указано те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги і скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, проте рішення в цій частині не було оскаржено.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту, до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17. 04 лютого 2008 року ОСОБА_1 відкрила депозитний рахунок у ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та внесла на депозитний рахунок суму в розмірі 10 000 доларів США.
18. У подальшому, 29 лютого 2008 року, 26 квітня 2008 року та 04 червня 2008 року ОСОБА_1 уклала додаткові угоди до цього договору про банківський строковий вклад (депозит) про внесення сум у 3 000 доларів США, 4 000 доларів США та 3 000 доларів США.
19. Загальна сума грошових коштів на депозитному рахунку становила
20 000 доларів США.
20. 17 липня 2008 року ОСОБА_2 уклав договір на відкриття та ведення поточного рахунку у АКБ "Київ" і в той же день вніс на рахунок 22 000 грн.
21. Згідно заяви про видачу готівки від 04 серпня 2008 року ОСОБА_1 отримала зі свого депозитного рахунку 20 000 доларів США, що еквівалентно було 96 902 грн, та проценти по депозиту у розмірі
789,43 долари США, що еквівалентно 3 824,87 грн.
22. Загальна сума виплати становила 100 726,87 грн.
23. У той же день - 04 серпня 2008 року на поточний рахунок
ОСОБА_2 в АКБ "Київ" було внесено 96 776 грн.
24. 04 серпня 2008 року між ТОВ "М-Інвест-Буд" (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого новий кредитор набув право вимоги на отримання у власність квартир АДРЕСА_1.
25. Згідно додаткової угоди до договору відступлення від 04 серпня
2008 року від10 квітня 2012 року мало місце корегування проектної документації обʼєкта будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1.
26. 04 серпня 2008 року на виконання умов наведеного вище договору про відступлення права вимоги ОСОБА_2 було сплачено 118 776 грн від загальної вартості майнових прав на квартиру.
27. 02 грудня 2008 року на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 04 серпня 2008 року ОСОБА_2 було сплачено
32 175 грн (за 6,5 кв. м).
28. 19 листопада 2012 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та
ПАТ "АКБ "Київ" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_3 набуває право на отримання у власність однокімнатної АДРЕСА_1 загальною площею 60,3 кв. м на 2 поверсі, секція №2 в житловому будинку за адресою:
АДРЕСА_1.
29. У пункті 5 наведеного договору про відступлення права вимоги первісний кредитор ОСОБА_2 гарантував, що обовʼязок щодо оплати вартості обʼєкту інвестування за основним зобовʼязанням виконаний в 100% розмірі.