ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 308/13047/16-ц
провадження № 61-7354 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі - прокуратура Закарпатської області, Державна казначейська служба України,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_4 та Державної казначейської служби України на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2017 року в складі судді Леміш О. М. та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2017 року в складі колегії суддів Собослой Г. Г., Фазикош Г. В., Готра Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до прокуратури Закарпатської області, Державної казначейської служби України та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача 600 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями й бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначав, що 31 січня 2012 року стосовно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті367 Кримінального кодексу України (далі - КК України), прийнято постанову про притягнення його як обвинуваченого, а також обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 20 серпня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 серпня 2013 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 повернуто до прокуратури м. Ужгорода для організації додаткового розслідування.
Постановою прокурора Ужгородської місцевої прокуратури від 18 серпня 2016 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України в звʼязку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.
Позивач перебував під слідством 4 роки 6 місяців 18 днів. У звʼязку з порушенням кримінальної справи він був звільнений з посади начальника відділу всправах інвалідів та ветеранів управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради.
Протягом усього досудового слідства та під час розгляду справи судом були порушені його нормальні життєві звʼязки, для організації свого життя він витратив додаткові зусилля, зазнав моральних страждань, перенесених ним при незаконному притягненні до кримінальної відповідальності та перебуванні під слідством і судом, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, і нього погіршилися стосунки із оточуючими людьми, зокрема сусідами, знайомими, колегами по роботі, оскільки тривалий час позивача вважали злочинцем.
Указані обставини спричинили ОСОБА_4глибокі душевну та психологічну травми, викликали повʼязані з цим моральні страждання й переживання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28 березня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ДКСУ за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казаначейського рахунку на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури, а саме 174 657,96 грн за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, перебування під слідством і судом та 100 000 грн за незаконне застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що характер та обсяг страждань ОСОБА_4, яких він зазнав, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках свідчать про наявність правових підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди в мінімальному розмірі, передбаченому законом, однак ураховуючи, що вжиття запобіжного заходу в вигляді підписки про невиїзд завдало позивачеві додаткових моральних страждань, наявні правові підстави для окремого стягнення з ДКСУ суми в рахунок відшкодування відповідної моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, апеляційні скарги прокуратури Закарпатської області, ДКСУ задоволено частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 березня 2017 року в частині стягнення з ДКСУ за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним застосування запобіжного заходу, скасовано. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що чинним законодавством не передбачена можливість відшкодування фізичній особі моральної шкоди за кожну з підстав окремо, й особа має право на одноразове сукупне відшкодування моральної шкоди, незалежно від кількості та характеру наведених підстав, а суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягуючи з ДКСУ суму на відшкодування моральної шкоди окремо за застосування запобіжного заходу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У серпні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4
У грудні 2017 року ДКСУ подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
У лютому 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги ОСОБА_4 і ДКСУ передані до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року поновлено ДКСУ строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження в даній справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2018 року клопотання ДКСУ задоволено, зупинено виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2017 року до завершення розгляду касаційної скарги.
У травні 2018 року дана справа надійшла до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права.
Указує, що суди безпідставно розраховували розмір відшкодування моральної шкоди, беручи до уваги заробітну плату станом на звернення до суду (1600 грн), оскільки розрахунок мав проводитися на підставі мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня 2017 року (3200 грн), тобто на час прийняття судом першої інстанції рішення, а також, що визначений судами розмір відшкодування не відповідає ступеню його душевних страждань та завданої йому моральної шкоди.
Просив оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти рішення про задоволення позову в повному обсязі.
У касаційній скарзі ДКСУ зазначає, що суди не взяли до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту завдання позивачеві моральної шкоди органами досудового слідства та прокуратури, а також наявності вини цих органів, і дійшли безпідставного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
ДКСУ просила оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Відзивм на касаційні скарги
У листопаді 2017 року прокуратура Закарпатської області подала до Вищого спеціалізованого суду України заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4, у якій зазначила, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
Прокуратура просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
У квітні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаціійну скаргу ДКСУ, в якій указав, що касаційна скарга ДКСУ, в якій остання просить оскаржувані рішення скасувати та в задоволенні позову відмовити, не підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Позивач просив залишити касаційну скаргу ДКСУ без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що постановою слідчого прокуратури м. Ужгорода від 31 січня 2012 року стосовно ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, прийнято постанову про притягнення його як обвинуваченого, а також обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 20 серпня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 серпня 2013 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 повернуто до прокуратури м. Ужгорода для організації додаткового розслідування.
Постановою прокурора Ужгородської місцевої прокуратури від 18 серпня 2016 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 закрите на підставі пункту 2 частини пешої статті 284 КПК України в звʼязку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.