Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 628/2423/13-ц
провадження № 61-3338св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - Купʼянська міська рада Харківської області,
заінтересовані особи: Купʼянська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_1,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Купʼянського міськрайонного суду Харківської області від 17 липня
2013 року у складі судді Скородєлової В. В., додаткове рішення Купʼянського міськрайонного суду Харківської області від 09 квітня 2014 року у складі судді Скородєлової В. В. та постанову Харківського апеляційного суду
від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М.,
Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У червні 2013 року Купʼянська міська рада Харківської області, заінтересовані особи: Купʼянська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_1, звернулась до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.
Заява обґрунтована тим, що на підставі договору купівлі-продажу
від 25 травня 1977 року ОСОБА_6 на праві власності належало 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 Власником іншої 1/4 частини вказаного житлового будинку є ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, із заявами про прийняття спадщини до Купʼянської державної нотаріальної контори Харківської області ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Купʼянська міська рада Харківської області просила визнати спадщину, до складу якої увійшли 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 відумерлою та передати вказане нерухоме майно у власність територіальної громади міста Купʼянськ Харківської області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Купʼянського міськрайонного суду Харківської області
від 17 липня 2013 року заяву задоволено.
Визнано 3/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, що за життя належали ОСОБА_6 відумерлою спадщиною та передано їх до комунальної власності територіальної громади міста Купʼянськ.
Додатковим рішенням Купʼянського міськрайонного суду Харківської області від 09 квітня 2014 року визнано відумерлою спадщину та передано до комунальної власності територіальної громади міста Купʼянськ, за адресою: АДРЕСА_1 - 3/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,9 кв.м, у тому числі житловою 35,1 кв.м, який в плані земельної ділянки позначений літерою "А", при якому є надвірні будівлі та службові приміщення: літня кухня літ. "Б", площею 15,4 кв.м, сарай - літ. "Г", площею 18,8 кв.м, погріб - літ. "С", площею 26,1 кв.м, вбиральня - літ. "Д", площею 2,8 кв.м, огорожа - № № 1, 2, що за життя належали ОСОБА_6
Задовольняючи заяву, місцевий суд виходив із того, що після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 . спадкоємці відсутні, а тому спадщина є відумерлою та підлягає переданню до комунальної власності територіальної громади міста Купʼянськ Харківської області.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції,
ОСОБА_2 оскаржив їх в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Купʼянського міськрайонного суду Харківської області від 17 липня 2013 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому зазначив, що жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_6 або матері ОСОБА_7 ним не надано і матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
11 лютого 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового звʼязку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Купʼянського міськрайонного суду Харківської області від 17 липня 2013 року, додаткове рішення Купʼянського міськрайонного суду Харківської області від 09 квітня 2014 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що після смерті батька
ОСОБА_6 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_7 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла. Після її смерті спадкоємцями за законом першої черги стали його брат ОСОБА_8, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_3 року та він ОСОБА_2 Разом з тим, визнаючи спадщину відумерлою, суд першої інстанції не зʼясував питання щодо наявності спадкоємців за законом та за заповітом та прийняття ними спадщини, у звʼязку з чим вирішив питання про його права та обовʼязки не залучивши до участі у справі.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Купʼянського міськрайонного суду Харківської області.
25 лютого 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
26 лютого 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.