Постанова
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 2604/29330/12
провадження № 61-29557св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року у складі судді: Чех Н. А., та постанову Апеляційного суду м. Києва від 04 липня 2018 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про вселення та зобовʼязання не чинити перешкоди у користуванні квартирою.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 12 вересня 2006 року позивач перебуває в шлюбі з ОСОБА_4, з яким має малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та її дочка - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_4 Син позивача зареєстрований у вказаній квартирі. У березні 2012 року за спільною згодою власників квартири позивач разом з сином почала постійно проживати у спірній квартирі, у кімнаті, яка за домовленістю власників, відведена її чоловіку та проживали там до 22 вересня 2012 року. Незважаючи на те, що вони з чоловіком є сімʼєю, відповідач ОСОБА_2 перешкоджає їм у проживанні у цій квартирі. Це виражалося у непоодиноких випадках нанесення їй тілесних ушкоджень. Останній випадок стався 21 вересня 2012 року. На наступний день, 22 вересня 2012 року, після повернення з роботи разом з сином, позивач не змогла потрапити до квартири, де вони проживали з сином, у звʼязку з тим, що замок на вхідних дверях був змінений. Після чого позивач звернулася до Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, однак 26 вересня 2012 року отримала постанову про відмову в порушенні кримінальної справи де їй рекомендували звернутися до суду в приватному порядку. З невідомих позивачу причин відповідач ОСОБА_2 категорично проти проживання позивача, її та сина у спірній квартирі. На час звернення з позовом чоловік позивача перебував у слідчому ізоляторі, а тому допомоги не міг.
ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
вселити ОСОБА_1разом з дитиною ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1;
зобовʼязати ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити малолітній дитині ОСОБА_6 та позивачу, як його законному представнику, перешкод у користуванні вказаною квартирою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вселено ОСОБА_1 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_1. Зобовʼязано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні квартирою. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка та її малолітній син ОСОБА_6 були вселені та проживали в спірній квартирі як члени сімʼї співвласника квартири - ОСОБА_4 Позивач є дружиною співвласника квартири АДРЕСА_1, їх малолітня дитина зареєстрована у квартирі, а тому позивач та дитина мають право користування житлом. Суд керувався статтями 9, 65, 156 ЖК України, статтею 405 ЦК України та виходив із того, що відповідачами грубо порушуються права дитини, яка зареєстрована у спірній квартирі, але позбавлена права користування та проживання у ній. Таким чином, позивач має право на користування спірною квартирою, як член сімʼї власника (чоловіка), та як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_6, зареєстрованого в квартирі. Судом ураховано, що дитина може проживати в спірній квартирі з батьками або з одним із батьків, а оскільки батько на час розгляду справи у суді першої інстанції у квартирі не проживає, дитина має право проживати за місцем реєстрації з матірʼю (позивачем).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 04 липня 2018 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року у частині вселення ОСОБА_1 та зобовʼязання відповідачів не чинити їй перешкод у користуванні квартирою скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. У іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суд мотивована тим, що у спірній квартирі позивач проживала тимчасово, тому у задоволенні позовних вимог в частині її вселення та зобовʼязання відповідачів не чинити їй перешкод у користуванні спірною квартирою слід відмовити. З приводу позовних вимог у частині малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, апеляційний суд виходив із того, що відповідачі не заперечують щодо його проживання у спірній квартирі, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині немає.
Аргументи учасників справи
У серпні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційні скарги на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 04 липня 2018 року, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та залишити у цій частині позов без розгляду.
Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мотивовані тим, що суд не зʼясував дійсних обставин справи. Судове рішення ухвалено на підставі недопустимих доказів. Зокрема, ОСОБА_2 указує, що апеляційний суд проігнорував те, що оскаржене рішення розглянуто та ухвалене за відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення їх про дату, час розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування судового рішення. Неправильним є застосування судом статей 9, 65, 156 ЖК України, статті 405 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки позивач залишила квартиру з власної волі після фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_4, ніхто її не виселяв.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 13 серпня 2018 року та від 16 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року справа призначена до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційних скаргах, з таких мотивів.
Згідно частини першої статті 158 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обовʼязковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.