ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/274/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
учасники справи:
заступник прокурора Київської області
від прокуратури - Збарих С.М.
позивач - Київська обласна державна адміністрація
представник позивача - не зʼявився
відповідачі - (1) Обухівська районна державна адміністрація, (2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп"
представник відповідача - 1 - не зʼявився
представник відповідача - 2 - Шигарова Н.О.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Громадська організація "Яхт клуб "Борей"
представник третьої особи - не зʼявився
треті особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - 1. ОСОБА_7, 2. ОСОБА_8, 3. ОСОБА_9, 4. ОСОБА_10, 5. ОСОБА_11, 6. ОСОБА_12, 7. ОСОБА_13, 8. ОСОБА_14, 9. ОСОБА_15, 10. ОСОБА_16
представники третіх осіб - не зʼявилися
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Кравчука Г.А. - головуючого, Чорної Л.В., Скрипки І.М. від 13 лютого 2019 року
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2018 року заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач) до Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Обухівська РДА, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп" (далі - ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп", відповідач-2) про: (1) визнання недійсним розпорядження відповідача-1 від 16.01.2009 №36 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 7-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради"; (2) визнання недійсним розпорядження відповідача-1 від 13.05.2009 № 588 "Про затвердження технічної документації щодо зміни цільового використання земельних ділянок громадянки ОСОБА_20 з "ведення особистого селянського господарства" на "ведення індивідуального садівництва" в адміністративних межах Козинської селищної ради"; витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп" земельної ділянки площею 8 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована в адміністративних межах Козинської селищної ради.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні розпорядження прийняті відповідачем-1 у порушення вимог земельного законодавства та з перевищенням наданих повноважень, оскільки стосуються передачі у приватну власність фізичним особам - громадянам земельних ділянок загальною площею 14 га, які розташовані за межами населеного в межах прибережної захисної смуги річки, тобто є землями водного фонду, а тому повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками відповідно до статті 122 Земельного кодексу України належать позивачу. У звʼязку з чим незаконно відчужена за спірними розпорядженнями земельна ділянка площею 8 га є такою, що вибула з власності держави поза її волею, а тому підлягає витребуванню у добросовісного набувача ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 02 липня 2018 року за результатами підготовчого засідання позов прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк. Суд, з посиланням на статтю 173 ГПК України, зазначив про порушення прокурором правил обʼєднання позовних вимог, оскільки в одному позові заявлено вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Так, за розпорядженням від 16.01.2009 №36 право власності на земельні ділянки загальною площею 14 га набули 7 фізичних осіб. Отже, позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень Обухівської РДА хоча безпосередньо не заявлені до фізичних осіб, проте стосуються їх прав та інтересів у цивільних правовідносинах з права власності на земельні ділянки, а тому за субʼєктним складом підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. При цьому місцевий господарський суд керувався правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №911/4144/16.
5. Похідна ж позовна вимога про витребування в юридичної особи частини земельних ділянок, які були предметом відчуження за спірними розпорядженнями та обʼєднані в одну земельну ділянку площею 8 га, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Проте окремий розгляд такої вимоги у даному провадженні є неможливим без розгляду первісних позовних вимог в порядку цивільного судочинства, від результату вирішення яких залежить наявність або відсутність правових підстав для заявлення віндикаційного позову до юридичної особи. У звʼязку з чим закриття провадження за первісними вимогами на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України та вирішення похідної вимоги без вирішення основної не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Натомість залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора процесуального права повторного звернення до суду про витребування на користь держави земельної ділянки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2019 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу передано для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо підвідомчості заявлених прокурором вимог та вказав, що результатом реалізації спірних розпоряджень є виникнення права власності на земельні ділянки у фізичних осіб, яке оформлено відповідними державними актами, а отже визнання таких розпоряджень недійсним безпосередньо впливає на майнові права таких осіб, що свідчить про підвідомчість вказаних вимог суду цивільної юрисдикції, а відповідні особи мають бути відповідачами у справі разом з Обухівською РДА.
8. Однак, правильно визначивши юрисдикцію заявлених у справі позовних вимог, одна частина з яких підвідомча суду цивільної, а інша - господарської юрисдикції, місцевий господарський суд вчинив помилкову процесуальну дію із залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України. У даному випадку позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень підлягають спільному розгляду в одному провадженні з іншою вимогою про витребування земельної ділянки, оскільки такі вимоги нерозривно повʼязані одна з одною і від вирішення однієї залежить вирішення іншої. Розгляд первісних позовних вимог до фізичних осіб за правилами цивільного судочинства, а іншої похідної вимоги до юридичної особи за правилами господарського судочинства порушить принцип повноти, всебічності й обʼєктивності зʼясування обставин справи, що випливає зі змісту статті 13 ГПК України, оскільки дослідження одного предмета й підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.
9. Крім того, при встановленні обставини непідвідомчості однієї з позовних вимог суду господарської юрисдикції, суд першої інстанції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України наділений повноваженнями закрити провадження у справі в частині таких вимог і вчинення такої процесуальної дії не потребує виділення позовних вимог в окреме провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги