ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/6407/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець Полонський Дмитро Вікторович,
відповідач - Державне підприємство "Державний проектний інститут "Діпроверф",
представник - адвокат Кравченко С.В. (довіреність №2 від 02.01.2019)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
представник - Кандиба М.В. (довіреність №2431-05/17 від 21.11.2018)
розглянув касаційні скарги Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 26.12.2018
у складі колегії суддів: Верховець А.А. (головуючий), Доманська М.Л., Остапенко О.М.
у справі №910/6407/18
за позовом фізичної особи-підприємця Полонського Дмитра Вікторовича
до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф"
про стягнення 193 975, 89 грн.
в межах справи №910/3407/13
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Орбіта"
про банкрутство Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф"
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 18.01.2019 через Північний апеляційний господарський Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №2431-05/15 від 17.01.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі №910/6407/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. 24.01.2019 Державне підприємство "Державний проектний інститут "Діпроверф" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 23.01.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі №910/6407/18 в порядку статей 286-289 ГПК України та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/6407/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2019 та передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.01.2019.
4. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2019 поновлено Державному підприємству "Державний проектний інститут "Діпроверф" та Міністерству економічного розвитку і торгівлі України строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі №910/6407/18 за касаційними скаргами Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 та призначено їх розгляд на 02.04.2019, який ухвалою Суду від 25.03.2019 відкладено на 09.04.2019.
5. Відзивів на касаційні скарги Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не надходило.
6. 19.03.2019 до Верховного Суду надійшло клопотання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про передачу справи №910/6407/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог та провадження в суді першої інстанції
7. 21.05.2018 поштовим відправленням фізична особа-підприємець Полонський Дмитро Вікторович (далі - ФОП Полонський Д.В., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" (далі - ДП "ДПІ "Діпроверф", відповідач) про стягнення 193 975, 89 грн., з яких 180 000 грн. коштів, сплачених позивачем за договором №0104/2013 про надання консультаційних послуг та резервування нежилого приміщення від 01.04.2013, та 13 975, 89 грн. пені як штрафних санкцій за невиконання господарського зобовʼязання, а також покладення на відповідача судових витрат позивача на суму 2 909, 64 грн.; як підставу позову визначено положення статей 526, 549, 550, 551, 610, 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 193, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
8. 24.05.2018 ухвалою Господарський суд міста Києва (суддя Ярмак О.М.) прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/6407/18.
9. 10.07.2018 ухвалою Господарський суд міста Києва залучив до участі у справі №910/6407/18 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку України); продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 28.08.2018.
10. 28.08.2018 ухвалою Господарський суд міста Києва передав справу №910/6407/18 за позовом ФОП Полонського Д.В. до ДП "ДПІ "Діпроверф" про стягнення заборгованості на суму 193 975, 89 грн. для розгляду в межах справи №910/3704/13 про банкрутство ДП "ДПІ "Діпроверф".
11. 26.09.2018 ухвалою Господарський суд міста Києва (колегія суддів у складі: Яковенко А.В. - головуючий, Ковтун С.А., Удалова О.Г.) прийняв справу №910/6407/18 за позовом ФОП Полонського Д.В. до ДП "ДПІ "Діпроверф" про стягнення 193 975, 89 грн. для розгляду в межах справи №910/3704/13 за заявою ТОВ "Факро Орбіта" до ДП "ДПІ "Діпроверф" про банкрутство, судове засідання призначено на 10.10.2018.
12. 10.10.2018 ухвалою Господарський суд міста Києва закрив провадження у справі №910/6407/18 за позовом ФОП Полонського Д.В. до ДП "ДПІ "Діпроверф" про стягнення 193 975, 89 грн. в межах справи №910/3704/13 за заявою ТОВ "Факро Орбіта" до ДП "ДПІ "Діпроверф" про банкрутство.
12.1. Судом встановлено, що спір у справі №910/6407/18 виник щодо правомірності вимог позивача-замовника про повернення відповідачем-виконавцем сплачених позивачем грошових коштів на суму 180 000 грн. як оплати за договором №0104/2013 про надання консультаційних послуг та резервування нежилого приміщення від 01.04.2013, зобовʼязання за яким відповідач не виконав, а також нарахування позивачем 13 975, 89 грн. пені як штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем договірних зобовʼязань в період з 31.12.2013 по 31.06.2014.
12.2. Місцевим судом встановлено обставини порушення ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2013 провадження у справі №910/3704/13 про банкрутство ДП "ДПІ "Діпроверф", введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та введення процедури розпорядження майном боржника. Отже, в процедурі банкрутства відповідача - ДП "ДПІ "Діпроверф" застосовуються приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції з 19.01.2013 (статті 1, 10, 23), що визначають право кредитора на предʼявлення у процедурі ліквідації поточних вимог до боржника, які виникли під час здійснення процедур банкрутства, в разі їх не задоволення боржником до моменту введення ліквідаційної процедури в ході ведення господарської діяльності.
12.3. Місцевим судом не встановлено обставин визнання ДП "ДПІ "Діпроверф" банкрутом та введення відносно нього ліквідаційної процедури постановою господарського суду у справі про банкрутство №910/3704/13.
13. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі №910/6407/18 за позовом ФОП Полонського Д.В. до ДП "ДПІ "Діпроверф" про стягнення 193 975, 89 грн. в межах справи №910/3704/13 про банкрутство ДП "ДПІ "Діпроверф", суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про повернення відповідачем-боржником сплачених позивачем грошових коштів за договором №0104/2013 від 01.04.2013 та застосування до боржника штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне виконання договірного зобовʼязання, є за своєю правовою природою поточними вимогами позивача, оскільки такі вимоги виникли після порушення 11.03.2013 щодо відповідача справи про банкрутство №910/3704/13. Відтак, в силу частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, майновий спір відповідача-боржника з позивачем, що виник на стадії розпорядження майном боржника, підлягає розгляду господарським судом, у провадження якого перебуває справа №910/3704/13 про банкрутство ДП "ДПІ "Діпроверф", в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство.
14. Місцевий суд зауважив, що при прийнятті оскаржуваної ухвали від 10.10.2018 у справі №910/6407/18 ним враховано висновки Верховного Суду, викладені у Постанові від 20.02.2018 у справі №910/10889/17, щодо визначення підсудності господарським судам справ у спорах з майновими вимогами до боржника.
Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови
15. 02.11.2018 поштовим відправленням позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/6407/18, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу як таку, що її прийнято з порушенням норм процесуального права (статті 231 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 1, 23 Закону про банкрутство), та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник доводив, що заявлені у справі №910/6407/18 позовні вимоги про стягнення з відповідача внесеної позивачем оплати за договором №0104/2013 від 01.04.2013 та пені за несвоєчасне виконання договірних зобовʼязань є за своєю правовою природою поточними вимогами до відповідача-боржника, які в силу абзацу 4 частини 8 статті 23 Закону про банкрутство мають розглядатися у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа №910/3704/13 про банкрутство відповідача - ДП "ДПІ "Діпроверф". Відтак, за доводами позивача, закривши провадження у справі позовного провадження №910/6407/18, яку було передано ухвалою місцевого суду від 28.08.2018 для розгляду в межах справи №910/3704/13 про банкрутство ДП "ДПІ "Діпроверф", за відсутності підстав для закриття провадження, передбачених статтею 231 ГПК України, перелік яких є вичерпним, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство №910/3704/13, позбавив позивача - ФОП Полонського Д.В. права на захист його порушених прав у звʼязку з невиконанням ДП "ДПІ "Діпроверф" зобовʼязань за договором №0104/2013 від 01.04.2013, так як в силу частини 3 статті 231 ГПК України повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
16. 26.12.2018 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП Полонського Д.В. задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/6407/18 скасовано, матеріали справи №910/6407/18 повернено до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті в межах справи №910/3704/13 про банкрутство ДП "ДПІ "Діпроверф".
17. Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин приписів процесуального закону (статей 12, 231 ГПК України) та законодавства про банкрутство (статей 10, 23 Закону про банкрутство) та не вбачав підстав для закриття провадження у справі №910/6407/18 за позовом ФОП Полонського Д.В. до ДП "ДПІ "Діпроверф" про стягнення 193 975, 89 грн. в межах справи №910/3704/13 про банкрутство відповідача - ДП "ДПІ "Діпроверф".
17.1. Суд апеляційної інстанції, з посиланням на частину 4 статті 10 та частину 8 статті 23 Закону про банкрутство та з огляду на те, що на момент постановлення місцевим судом ухвали від 26.09.2018 про прийняття справи позовного провадження №910/6407/18 для розгляду в межах справи №910/3704/13 про банкрутство відповідача - ДП "ДПІ "Діпроверф" щодо боржника не було прийнято постанови про визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, дійшов висновку, що майновий спір між ФОП Полонським Д.В. та ДП "ДПІ "Діпроверф" про стягнення 193 975, 89 грн. за договором №0104/2013 від 01.04.2013 підлягав розгляду Господарським судом міста Києва в окремому позовному провадженні.
17.2. Апеляційний суд зауважив, що справа позовного провадження №910/6407/18 була передана для розгляду в межах справи про банкрутство №910/3704/13 ухвалою місцевого суду від 28.08.2018, постановленою у підготовчому засіданні у справі №910/6407/18, яка набрала законної сили. Відтак, керуючись приписами частини 6 статті 31 ГПК України, що забороняє спори між судами щодо підсудності справ, та зважаючи на вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі згідно з частиною 1 статті 231 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд, який розглядає справу про банкрутство №910/3704/13, помилково закрив провадження у переданій йому на розгляд ухвалою від 28.08.2018 справі №910/6407/18 за позовом ФОП Полонського Д.В. до ДП "ДПІ "Діпроверф" про стягнення 193 975, 89 грн., чим порушив конституційне право позивача на судовий захист, так як повторне звернення до суду з такими позовними вимогами не допускається в силу частини 3 статті 231 ГПК України.
ЗАЯВЛЕНІ У СПРАВІ КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА РЕЗУЛЬТАТ ЇХ РОЗГЛЯДУ
18. 19.03.2019 до Верховного Суду представником Мінекономрозвитку України Кандибою М.В. подано клопотання про передачу справи №910/6407/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтоване тим, що справа містить виключну правову проблему застосування частини 8 статті 23 Закону про банкрутство щодо порядку розгляду вимог поточних кредиторів до моменту введення ліквідаційної процедури щодо боржника, вирішення якої має значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
18.1. Заявник зазначив, що висновок апеляційного суду у справі №910/6407/18 про необхідність розгляду майнового спору між ФОП Полонським Д.В. та ДП "ДПІ "Діпроверф" про стягнення 193 975, 89 грн., що виник до введення ліквідаційної процедури щодо ДП "ДПІ "Діпроверф", в межах справи №910/3704/13 про банкрутство ДП "ДПІ "Діпроверф", провадження у якій здійснюється на стадії розпорядження майном боржника, не узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.02.2018 у справі №910/10889/17 про розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, які ґрунтуються на зобовʼязаннях, що виникли після порушення справи про банкрутство, в окремому позовному проваджені.
Верховний Суд вважає необґрунтованими такі доводи заявника, оскільки відповідачем (боржником) у справі №910/10889/17 була юридична особа, яка перебувала у процедурі банкрутства, що здійснювалася відповідно до Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, яка допускала можливість розгляду поточних позовних вимог кредиторів боржника в окремих від банкрутства позовних провадженнях, тоді як справа про банкрутство відповідача №910/3704/13 порушена ухвалою місцевого суду від 11.03.2013 на підставі Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013. Отже, правовідносини у справі №910/10889/17 та у справі №910/3704/13 не є подібними.
18.2. Заявник зауважив, що Верховним Судом здійснювалося касаційне провадження у справі №910/1068/18 за позовом ФОП Полонського Д.В. до ДП "ДПІ "Діпроверф" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мінекономрозвитку України про стягнення 833 178, 55 грн., за результатами якого прийнято постанову від 20.02.2019 про відмову у задоволенні касаційних скарг ДП "ДПІ "Діпроверф" та Мінекономрозвитку України та залишено без змін постанову апеляційного суду від 26.12.2016, якою скасовано ухвалу місцевого суду від 10.10.2018 та повернено матеріали справи №910/1068/18 до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті в межах справи №910/3704/13 про банкрутство ДП "ДПІ "Діпроверф".
За твердженням заявника, у постанові від 20.02.2019 у справі №910/1068/18 за тотожного субʼєктного складу та подібного предмета спору із справою №910/6407/18, Верховний Суд не дослідив наслідки, які виникають при виконанні такого судового рішення, а тому вважає, що висновки Верховного Суду у справі №910/1068/18 можуть вплинути на результат розгляду Верховним Судом справи №910/6407/18. Зазначені обставини Мінекономрозвитку України вважає такими, що є підставою для передачі справи №910/6407/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Верховний Суд вважає такі доводи заявника помилковими, оскільки незгода учасника справи із результатом розгляду справи касаційним судом в силу статті 302 ГПК України не може бути підставою для передачі касаційним судом на розгляд Великої Палати Верховного Суду іншої справи у подібних правовідносинах.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника-1 (відповідач у справі)
19. Скаржник-1 доводив, що судом апеляційної інстанції прийнято постанову від 26.12.2018 з порушенням приписів статей 20, 32 ГПК України та статей 1, 10, 23 Закону про банкрутство та зроблено помилковий висновок про те, що розгляд вимог ФОП Полонського Д.В., які виникли на підставі договору №0104/2013 від 01.04.2013, тобто після порушення провадження у справі №910/3704/13 про банкрутство ДП "ДПІ "Діпроверф", повинен здійснюватися не в межах провадження у справі про банкрутство, а в порядку окремого позовного провадження, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду відповідно до постанови від 20.02.2018 у справі №910/10889/17.
Доводи скаржника-2 (третя особа у справі)
20. Скаржник-2 доводив, що апеляційним судом не враховано правової природи заявлених позивачем вимог до відповідача, який перебуває в процедурі банкрутства, щодо стягнення заборгованості за договором №0104/2013 від 01.04.2013 як поточних вимог, що виникли після порушення щодо відповідача справи про банкрутство №910/3704/13 ухвалою місцевого суду від 11.03.2013. На момент звернення позивача з позовом 21.05.2018 та під час розгляду справи №910/6407/18 місцевим (10.10.2018) та апеляційним (26.12.2018) судами щодо підприємства-відповідача не було введено ліквідаційну процедуру, а тому спірні вимоги підлягають розгляду Господарським судом міста Києва, як судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача №910/3704/13, однак, в окремому позовному провадженні, що відповідає приписам абзацу 4 частини 8 статті 23 Закону про банкрутство. Відтак, на думку скаржника-2, апеляційним судом помилково скасовано ухвалу місцевого суду від 10.10.2018 про закриття провадження у справі позовного провадження №910/6407/18, прийнятої до розгляду в межах справи про банкрутство відповідача №910/3704/13.
21. Скаржник-2 зазначив, що висновки суду апеляційної інстанцій про необхідність розгляду справи позовного провадження №910/6407/18 в межах справи про банкрутство відповідача №910/3704/13 не відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.02.2018 у справі №910/10889/17, щодо необхідності розгляду спорів з поточними вимогами до боржника, які заявлені до введення ліквідаційної процедури боржника, в окремому позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство відповідача-боржника.
22. Скаржник-2 аргументував, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду від 10.10.2018 про закриття провадження у справі №910/6407/18, оскільки першопричиною порушення прав позивача було прийняття судом першої інстанції ухвали від 28.08.2018 про передання справи №910/6407/18 для розгляду в межах справи №910/3704/13 про банкрутство ДП "ДПІ "Діпроверф", яку позивач в апеляційному порядку не оскаржив.
23. Скаржник-2 зазначив, що позивачем пропущено строк на звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду від 10.10.2018 у справі №910/6407/18 та помилково обчислено перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду з 24.10.2018, що є датою вручення її повного тексту представнику позивача; з посиланням на правову позицію Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №761/34973/17 та зважаючи на обставини оприлюдення ухвали місцевого суду від 10.10.2018 у справі №910/6407/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.10.2018, скаржник-2 вважав, що позивач міг ознайомитися з повним текстом оскаржуваної ухвали в ЄРДРС з 16.10.2018 та подати апеляційну скаргу у строк до 26.10.2018, тоді як її фактично було подано 02.11.2018 з клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження. Зазначене, на думку скаржника-2, зумовлювало обовʼязок апеляційного суду залишити апеляційну скаргу позивача без руху, однак ухвалою апеляційного суду від 30.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6407/18 за апеляційною скаргою ФОП Полонського Д.В.
Доводи інших учасників справи