ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2019 року
Київ
справа №806/11/16
адміністративне провадження №К/9901/12800/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 806/11/16
за позовом Державної екологічної інспекції в Житомирській області
до Фермерського господарства "ГРАСС АВЕНЮ"
про застосування заходів реагування,
за касаційною скаргою Фермерського господарства "ГРАСС АВЕНЮ"
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року (у складі судді Черняхович І.Е.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року (у складі колегії суддів: Зарудяної Л.О., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Державна екологічна інспекція у Житомирській області (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства "ГРАСС АВЕНЮ", в якому просить застосувати заходи реагування до Фермерського господарства " ГРАСС АВЕНЮ" (далі також - відповідач) шляхом часткової зупинки діяльності, а саме: забороною використання самовільної зайнятої земельної ділянки з послідуючим приведенням її до попереднього стану.
В обґрунтування позову зазначає, що під час перевірки було встановлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 06 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду, позов Державної екологічної інспекції у Житомирській області задовольнив.
Застосував заходи реагування до Фермерського господарства "ГРАСС АВЕНЮ" шляхом часткової зупинки діяльності, а саме: забороною використання самовільно зайнятої земельної ділянки з послідуючим приведенням її до попереднього стану.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки, під час розгляду справи представником відповідача не надано належних доказів на підтвердження того, що земельна ділянка площею 1,3 га, яка розташована в межах прибережної захисної смуги, використовується згідно проекту на основі нормативно-технічної документації з використання земель прибережної захисної смуги, суд вважає, що вона є самовільно зайнятою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 21 грудня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 806/11/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У звʼязку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 05 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 806/11/16 та призначив її до розгляду ухвалою від 19 квітня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 22 квітня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що на підставі наказу від 09 грудня 2015 року № 65-П, направлення на перевірку від 09 грудня 2015 року № 210 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Житомирській області у період з 09 грудня 2015 року по 22 грудня 2015 року було проведено позапланову перевірку дотримання Фермерським господарством "ГРАСС АВЕНЮ" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
За наслідками перевірки було складено Акт, висновки якого стали підставою для винесення Припису № 21/03-15 від 25 грудня 2015 року.
Окрім того, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища винесено протокол про адміністративне порушення № 07570, та постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. за порушення ОСОБА_5, головою Фермерського господарства "ГРАСС АВЕНЮ" вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки площею 1,3 га. Сума штрафу була добровільно сплачена.
Відповідачем не виконано пункт 1 припису, в якому приписано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах прибережної захисної смуги р. Білка площею 1,3 га під будівництвом водонакопичувальних басейнів та привести її у попередній стан.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позов. Зокрема, зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 1,3 га, яка розташована в межах прибережної захисної смуги. Вважає, що судами грубо порушено норми матеріального права, а саме застосовано не ту норму, яку слід було б застосувати.
Так, стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Аналіз наведеної норми, на думку відповідача, дає підстави стверджувати про те, що самовільно зайнятою може вважатися виключно земельна ділянка, яка використовується без відповідної правової підстави - рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).
У даному випадку ФГ "ГРАСС АВЕНЮ" володіє земельною ділянкою загальною площею 154,3459 га на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2012 року.
Зазначене підтверджує, що ФГ "ГРАСС АВЕНЮ" здійснює свою діяльність та використовує виключно земельну ділянку, надану в оренду.
Крім того, відповідач вважає, що побудовані водонакопичувальні басейни є гідротехнічними спорудами в розумінні як методики так і Водного кодексу України.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 серпня 2012 року укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець - Радомишльська районна державна адміністрація Житомирської області та орендар - ОСОБА_5 приймає на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 154,3459 га для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Забілоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області. Із викопіювання земельної ділянки, яка передається в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_5 за межами населених пунктів Забілоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області вбачається, що північна межа земельної ділянки, що передається в оренду, проходить вздовж р. Білка.
В матеріалах справи міститься копія робочого проекту "Система краплинного зрошення насаджень чорниці звичайної на площі 62,0 га та водонакопичувальні басейни для ФГ "ГРАСС АВЕНЮ" на території Забілоцької сільської ради Радомишльського району" (далі - Робочий проект), на сторінці 15 якого зазначено, що ділянка будівництва водонакопичувальних басейнів розташована на правому березі р. Білка. Судом першої інстанції безспірно встановлено, що водонакопичувальні басейни побудовані.
З Акта обстеження земельної ділянки від 22 грудня 2015 року встановлено, що відповідачем здійснено будівництво водонакопичувальних басейнів на відстані 11 метрів від р. Білка, в межах прибережної захисної смуги р. Білка, що є порушенням вимог водоохоронного законодавства.
Представником ФГ "ГРАСС АВЕНЮ" в суді першої інстанції було зазначено, що факт будівництва водонакопичувальних басейнів на прибережній захисній смузі не є та не може бути підтвердженням самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки не доводить факту використання земельної ділянки без договору оренди.
Отже, відповідачем не заперечується будівництво водонакопичувальних басейнів на прибережній захисній смузі.
Постановою КМ України від 08 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (далі - Порядок № 486).
У пунктах 4, 5 Порядку № 486 визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.