ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2019 року
Київ
справа №820/601/17
адміністративне провадження №К/9901/43702/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 820/601/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейківпісок"
до Державної служби геології та надр України
про визнання протиправними та скасування наказів,
за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року (у складі колегії суддів: Марʼєнко Л.М., Мельникова Р.В., Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів: Калитки О.М., Бондара В.О., Калиновського В.А.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лейківпісок" (далі - ТОВ "Лейківпісок", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - Держгеонадра, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 287 від 01 вересня 2016 року "Про встановлення термінів для усунення порушень" (пункт 824 додатку до даного наказу "Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, якими встановлено терміни для усунення порушень законодавства про надра") у частині встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лейківпісок" терміну 30 календарних днів для усунення порушень пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 19 грудня 2016 року № 490 "Про внесення змін до наказів Держгеонадр", яким внесено зміни до пункту 2 додатку 1 наказу Держгеонадр від 16 листопада 2016 року № 431 у частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 4625 від 18 грудня 2007 року, власником якого є ТОВ "Лейківпісок" та надання останньому 30 календарних днів для усунення порушень (пункт 15 Додатку до Наказу Держгеонадр від 19 грудня 2016 року № 490 "Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, дія яких зупинена").
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що наказ Державної служби геології та надр України № 287 від 01 вересня 2016 року у частині встановлення ТОВ "Лейківпісок" терміну 30 календарних днів для усунення порушень пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин та наказ № 490 від 19 грудня 2016 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 4625 від 18 грудня 2007 року, власником якого є ТОВ "Лейківпісок", надання останньому 30 календарних днів для усунення порушень (пункт 15 Додатку до Наказу Держгеонадр від 19 грудня 2016 року № 490 "Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, дія яких зупинена") є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідач при прийнятті спірного наказу визначив як підставу нечинну норму законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 17 листопада 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 820/601/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У звʼязку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 820/601/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 19 квітня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 22 квітня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лейківпісок" зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Позивачем на підставі наказу № 363 від 31 липня 2012 року отримано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4625 від 18 грудня 2007 року.
Однак, 23 січня 2017 року ТОВ "Лейківпісок" отримано лист Державної служби геології та надр України від 27 грудня 2016 року № 24403/13/14-16, яким повідомлено позивача, що у звʼязку з невиконанням останнім наказу Держгеонадр від 01 вересня 2016 року № 287 щодо проведення у визначений термін повторної державної експертизи, відповідно до вимог пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865, Держгеонадра наказом від 19 грудня 2016 року № 490 внесено зміни до пункту 2 додатку 1 наказу Держгеонадр від 16 листопада 2016 року № 431, яким зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 4625 від 18 грудня 2007 року, власником якого є позивач, та надано 30 календарних днів для усунення порушень.
Крім того, у листі від 27 грудня 2016 року № 24403/13/14-16 вказано, що у разі ненадання інформації про усунення порушень у визначений термін, буде розглянуто питання щодо припинення права на користування надрами у встановленому законодавством порядку.
Не погоджуючись з наказами від 01 вересня 2016 року № 287 та від 19 грудня 2016 року № 490 Державної служби геології та надр України позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, задоволено позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у позивача обовʼязку проводити повторну державну експертизу і оцінку запасів родовищ корисних копалин через кожні пʼять років експлуатації ділянки надр.
При цьому, згідно з абзацом першим пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться кожні пʼять років експлуатації ділянки надр.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Правовідносини між сторонами регулюються Кодексом України про надра, а також іншими Законами України (тут і далі в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 (далі - Положення № 1174), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується на реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр є Держгеонадра України (пункт 1), який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7).
Пунктом 4 Положення № 1174 встановлено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).
Статтею 15 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.
При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що строк дії дозволу № 4625 від 18 грудня 2007 року на користування надрами, виданий позивачу, визначено до 18 грудня 2027 року.
Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України про надра для визначення промислової цінності родовищ і оцінки запасів корисних копалин по кожному родовищу встановлюються кондиції на мінеральну сировину, що становлять сукупність вимог до якості і кількості корисних копалин, гірничо-геологічних та інших умов розробки родовища. Запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865 (у редакції, чинній до 26 березня 2008 року) було передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обовʼязково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.