ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Д. А. Гудими та В. С. Князєва
Справа № 806/5217/15
Провадження № 11-1033апп18
І. Короткий виклад історії справи
1. У листопаді 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України (далі - Комісія), Міністерства оборони України (далі - Міноборони).
2. У позові просив :
2.1. Визнати незаконними дії та скасувати рішення Комісії від 4 вересня 2014 року, оформлене протоколом № 74, щодо відмови у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Список розподілу службового житла), про надання позивачеві службової квартири на сім'ю у складі 4 осіб (далі - оскаржене рішення);
2.2. Зобов'язати Комісію повторно розглянути питання щодо погодження Списку розподілу службового житла в частині надання позивачеві службової квартири на сім'ю у складі 4 осіб.
3. Позов мотивував так :
3.1. З 1 серпня 1991 року позивач перебуває на військовій службі, є учасником бойових дій;
3.2. З 2012 року він проходить службу у Житомирському військовому інституті імені С. П. Корольова;
3.3. 10 жовтня 2013 року відповідно до протоколу № 11 засідання житлової комісії Житомирського гарнізону позивача визначено кандидатом на отримання службового житла;
3.4. 4 вересня 2014 року Комісія провела засідання, на якому розглядала, зокрема, погодження Списку розподілу службового житла;
3.5. Комісія на цьому засідання прийняла оскаржене рішення, яким відмовила у погодженні Списку розподілу службового житла у частині питання про надання позивачеві службової квартири на сім'ю у складі 4 осіб;
3.6. Оскаржене рішення Комісія мотивувала лише тим, що таке погодження «суперечить наказу № 737».
4. 29 березня 2016 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв постанову, яку 14 червня 2016 рокуухвалою залишив без змін Житомирський апеляційний адміністративний суд:
4.1. Визнав протиправним і скасував оскаржене рішення;
4.2. Зобов'язав Комісію повторно розглянути питання щодо погодження Списку розподілу службового житла в частині питання про надання позивачу службової квартири на сім'ю у складі 4 осіб;
4.3. У задоволенні решти вимог відмовив.
5. Мотивував постанову так :
5.1. Комісія, приймаючи оскаржене рішення, не врахувала те, що у позивача та членів його сім'ї відсутнє будь-яке житло, і він не отримує грошову компенсацію за найм житлового приміщення, в якому на цей момент часу проживає із сім'єю;
5.2. Комісія діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України;
5.3. Відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання протиправними дій Комісії, оскільки її оскаржені дії не створюють будь-яких правових наслідків для позивача, а оскаржене рішення впливає на його права й інтереси.
6. У липні 2016 року Міноборони подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій і закрити провадження у справі.
7. Мотивує касаційну скаргу тим, що цей спір :
7.1. Не є публічно-правовим, оскільки позивач звернувся до суду за захистом порушеного цивільного права;
7.2. Не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло;
7.3. Має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
8. 23 січня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу задовольнила: скасувала оскаржені судові рішення та закрила провадження у справі (далі - постанова).
9. Велика Палата Верховного Суду мотивувала постанову так :
9.1. Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, спрямованим на поновлення порушеного відповідачами права на отримання житла;
9.2. Позов стосується захисту прав позивача у сфері житлових відносин, а тому він має розглядатися за правилами цивільного судочинства;
9.3. ВеликаПалата Верховного Суду у такій категорії спорів вже висловлювалась щодо застосування норм права, зокрема, у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 та від 20 вересня 2018 року у справі № 815/2551/15.
ІІ. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона обґрунтована
10. Не можемо погодитися з висновками більшості колег щодо необхідності розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства.
11. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
12. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема з цивільних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
13. Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, встановлював юрисдикцію адміністративних судів у вирішенні спорів, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби (пункт 2 частини другої статті 17). Аналогічний припис передбачає КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду (пункт 2 частини першої статті 19).
14. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
15. Зміст поняття «публічна служба» охоплює поняття військової служби (пункт 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду; пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).
16. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п'ята статті 17 Конституції України).
17. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до КонституціїУкраїни визначає основні засади державної політики у сфері соціального