П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 800/336/17
Провадження № 11-509асі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (судді Смокович М. І., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Шарапа В. М., Стрелець Т. Г.) у справі № 800/336/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -Громадська рада доброчесності (далі - ГРД), про визнання протиправним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
15 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 14 липня 2017 року № 190/вс-17, яким його визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду. Крім того позивач просив стягнути на його користь із Державного бюджету України судовий збір у сумі 640 грн.
На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що з листопада 2016 року по липень 2017 року він приймав участь у конкурсі на зайняття посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Рішенням ВККС від 14 липня 2017 року № 190/вс-17 його визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
На думку позивача, вказане рішення ВККС є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки: склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач порушив Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затверджений рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент); оскаржуване рішення відповідача не містить посилань на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 16 серпня 2017 року відкрив провадження в цій справі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 листопада 2017 року зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/8290/17 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України) про визнання незаконними та скасування наказів.
До набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII) та припинення діяльності Вищого адміністративного суду України розгляд адміністративного позову ОСОБА_3 цим судом не закінчено.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України та на підставі Закону № 2147-VIII справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності вказаною редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15 лютого 2018 року поновив провадження в цій справі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 20 березня 2018 року в задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись із постановленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначив, що судом неповно зʼясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
На думку скаржника, справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки судді, які входили до складу колегії суддів, що розглядала цю справу, як і позивач приймали участь у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, та в тій чи іншій мірі були залежні від ВККС при прийнятті рішення по їх кандидатурам. Суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо повноважності складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання позивача, ураховуючи те, що жоден із членів Комісії не пройшов кваліфікаційного оцінювання на предмет можливості здійснювати правосуддя у Верховному Суді і цей факт викликає у позивача сумніви щодо обʼєктивності та спроможності членів ВККС виконувати свої функції та вирішувати питання кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Верховного Суду.
Скаржник також зазначив, що суд першої інстанції: не дослідив доводи позивача щодо порушення Комісією положень Регламенту під час засідання ВККС 14 липня 2017 року, чим порушив принципи законності та обґрунтованості судового рішення; не перевірив обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача; не витребував і не дослідив матеріали суддівського досьє позивача та висновок і інформацію ГРД, на які послався у рішенні; не звернув уваги на те, що позивач подав документи на конкурс до Верховного Суду як суддя, а не науковець, тому для прийняття рішення щодо його доброчесності наукова робота не мала вирішального значення, а за таких умов у Комісії не було підстав вважати дії ОСОБА_3 такими, що не відповідають критеріям професійної етики та доброчесності.
ОСОБА_3 також вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки його доводам щодо отримання ГРД використаної у висновку про недоброчесність позивача інформації в незаконний спосіб та відсутності у ВККС повноважень надавати оцінку невідповідності витрат кандидата на посаду судді та членів його сімʼї отриманим доходам. При цьому висновки Комісії за результатами співбесіди з позивачем та дослідження його суддівського досьє є безпідставними.
Ураховуючи викладене, скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та постановити нове - про задоволення позову в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Комісії зазначив, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи та надав правильну юридичну оцінку цим обставинам, прийнявши законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення. На спростування доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, представник ВККС зазначив, що: під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 було оголошено склад суду, який здійснює розгляд його справи та розʼяснено право заявити відводи, однак позивач не заявив відвід жодному із членів колегії суддів, а тому його твердження про те, що справу було розглянуто неповноважним складом суду, є необґрунтованим та безпідставним; Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) не передбачено необхідність проходження членами ВККС кваліфікаційного оцінювання; доводи ОСОБА_3 про те, що Комісією не дотримано вимог розділу IV "Розгляд питань на засіданнях Комісії" Регламенту ВККС є такими, що не знайшли свого підтвердження; Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ухвалюючи оскаржуване рішення, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3
У звʼязку з викладеним, представник ВККС просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року - без змін.
Позивач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання 02 жовтня 2018 року, 22 січня та 26 березня 2019 року не зʼявився. При цьому розгляд справи 02 жовтня 2018 року та 22 січня 2019 року було відкладено у звʼязку з відповідними клопотаннями позивача, обґрунтованими його перебуванням на стаціонарному лікуванні. Про причину неявки в судове засідання 26 березня 2019 року позивач суд не повідомив.
Представник відповідача 26 березня 2019 року подав до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Представник третьої особи, будучи належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання 02 жовтня 2018 року, 22 січня та 26 березня 2019 року не зʼявився.
За таких обставини на підставі пункту 2 частини першої статті 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи відповідача, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.
Суд першої інстанції установив, що рішенням від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16 ВККС оголосила конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, а також затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
24 листопада 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення як суддя.
Рішенням від 05 грудня 2016 року ВККС допустила ОСОБА_3 до участі у цьому конкурсі.
За рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, з-поміж них - ОСОБА_3
16 лютого 2017 року ОСОБА_3 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 72 бали і за рішенням Комісії від 17 лютого 2017 року № 12/зп-17 допущений до виконання практичного завдання на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання в межах процедури конкурсу до Верховного Суду.
За результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання ОСОБА_3 набрав 76,5 бала.
Згідно з рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 23/зп-17 у першому етапі кваліфікаційного оцінювання за загальним результатом іспиту ОСОБА_3 отримав 148,5 бала та був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
ГРД надала Комісії затверджений на її засіданні 12 квітня 2017 року висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_3. (далі - Кандидат) критеріям доброчесності та професійної етики (далі - Висновок), який доповнила додатковою інформацією, викладеною у її рішенні, затвердженому 20 квітня 2017 року (далі - Рішення ГРД).
Проаналізувавши інформацію щодо Кандидата, ГРД виявила обставини, які дають підстави для висновку про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики. Так, у Висновку зазначено про те, що Кандидат у 1994-2016 роках перебував на різних суддівських посадах, зокрема, протягом 2010-2016 років - на посаді судді Вищого адміністративного суду України. У 2014 році Кандидат підготував дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Правовий статус позивача в адміністративному судочинстві".
Згідно з рішенням спеціалізованої вченої ради К17.051.07 від 25 червня 2014 року (протокол № 12) державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет" (далі - ДВНЗ) Кандидат отримав науковий ступінь кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право".
Однак 22 грудня 2014 року Атестаційна колегія МОН України (далі - Атестаційна колегія) скасувала рішення про присвоєння Кандидату наукового ступеня кандидата юридичних наук та відмовила йому у видачі диплома. Це рішення підтверджено наказом МОН України від 30 червня 2015 року № 690.
ГРД зазначила, що на її інформаційний портал надійшло повідомлення, з якого стало відомо, що підставою для скасування рішення про присвоєння Кандидату наукового ступеня став висновок Експертної ради Державного департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації МОН України (далі - Експертна рада), яка виявила у роботі значний обсяг текстуальних запозичень (плагіату), що було підтверджено голосуванням всіх членів Експертної ради.
ГРД вказала, що має усі підстави довіряти цій інформації, оскільки вона надійшла від члена Експертної ради професора ОСОБА_5, який особисто брав участь у перевірці дисертації Кандидата і в телефонній розмові з членами ГРД підтвердив її вірогідність.
Відтак ГРД у своєму Висновку констатувала, що Кандидат при підготовці власної наукової роботи допустив значний обсяг плагіату, що встановлено рішенням компетентного органу. З посиланням на положення статті 1 Кодексу суддівської етики ГРД зазначила, що неправомірне присвоєння Кандидатом плодів чужої інтелектуальної праці при підготовці власної наукової роботи є грубим порушенням загальноприйнятих стандартів поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя. Зʼясованих обставин, на думку ГРД, цілком достатньо для висновку про невідповідність Кандидата критеріям доброчесності і професійної етики.
У Рішенні від 20 квітня 2017 року ГРД звернула увагу на те, що на її сайт надійшли повідомлення про факти, які, на її думку, теж потрібно зʼясувати при оцінці відповідності доходів Кандидата та членів його сімʼї їхнім витратам та вартості придбаного майна. Зокрема йдеться про будинок, який належить сину Кандидата і розташований за адресою: АДРЕСА_1. Фотографію цього будинку долучено до Рішення ГРД на підтвердження (візуалізації) повідомленої інформації. На одній із фотографій зафіксовано й самого Кандидата, а це, на думку ГРД, свідчить про те, що йому достеменно відомо про факт наявності у сина вказаного вище будинку, а також про те, що Кандидат ймовірно користується ним або долучився до придбання чи утримання цього майна.
За даними досьє Кандидата, згаданий вище будинок його син набув у власність у віці 21 року. У 2012 році, коли було придбано будинок, його доходи за рік становили 14 тис. 697 грн. Водночас будинок знаходиться у районі, де розміщується нерухомість вищого цінового сегмента. Такі будинки коштують від 150 тис. доларів США, й на думку, ГРД малоймовірно, що син Кандидата мав можливість придбати таку нерухомість самостійно, а відтак допускає, що її придбано за рахунок коштів Кандидата. У звʼязку із цим ГРД зазначила про те, що у неї немає відомостей про доходи Кандидата до 2012 року, відтак пропонує Комісії зʼясувати питання участі Кандидата у придбанні будинку та відповідності його доходів таким витратам.
Також у Рішенні ГРД йдеться про те, що у 2013 році Кандидат, будучи суддею Вищого адміністративного суду України, у складі колегії суддів постановляв рішення про залишення в силі рішень судів щодо заборони мирних зібрань, які стосувались відповідачів та невизначеної кількості осіб, і які були винесені вже після рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Веренцов проти України".
21 квітня 2017 року відбулася співбесіда із кандидатом ОСОБА_3, за участю уповноваженого представника ГРД, під час якої обговорювалися обставини, зазначені у Висновку та Рішенні ГРД, а також поясненнях позивача.
За результатами співбесіди Комісія прийняла рішення щодо винесення питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_3 здійснювати правосуддя у відповідному суді на розгляд у пленарному складі Комісії.
12 травня 2017 року на адресу Комісії надійшло звернення члена Експертної ради професора ОСОБА_5 разом із копіями документів.
06 червня 2017 року ОСОБА_3 подав до ВККС додаткові пояснення.
Під час засідання Комісії у пленарному складі 09 червня 2017 року із кандидатом ОСОБА_3 та за участі уповноваженого представника ГРД предметом обговорення були обставини, зазначені у Висновку та Рішенні ГРД, а також у зверненні професора ОСОБА_5, однак у звʼязку з суперечливою ситуацією, яка потребувала додаткового вивчення, Комісія оголосила перерву у проведенні кваліфікаційного оцінювання стосовно кандидата ОСОБА_3 у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду.
Для зʼясування суперечностей у наявних матеріалах Комісія направила запити до МОН України, на які отримала відповіді з підтверджуючими документами стосовно обставин захисту дисертаційної роботи кандидата ОСОБА_3
14 липня 2017 року ВККС у пленарному складі, розглянувши питання про підтвердження здатності ОСОБА_3 здійснювати правосуддя у відповідному суді, тринадцятьма голосами (одноголосно) ухвалила рішення про непідтвердження позивачем здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновків про те, що: склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання позивача, був повноважним для його проведення; рішення підписано усім складом членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідного висновку; оскаржуване рішення відповідача відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
ВеликаПалата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з огляду на такі міркування.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субʼєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.
Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС (частина друга статті 79 Закону № 1402-VIII).
Частиною девʼятою статті 79 Закону № 1402-VIII передбачено, що Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до частин першої та другої статті 81 Закону № 1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній з вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.
На посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.
За змістом пункту 3 частини пʼятої статті 81 Закону № 1402-VIII у межах цієї спеціальної процедури Комісія, окрім іншого, проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду, який успішно пройшов спеціальну перевірку.
Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою статті 83 Закону № 1402-VIII є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС (частина пʼята статті 83 Закону № 1402-VІІІ).
На виконання вимог Закону№ 1402-VІІІ рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення).
Рішенням ВККС від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 затверджено Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання.
07 листопада 2016 року ВККС прийняла рішення № 145/зп-16 про оголошення конкурсу на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
24 листопада 2016 року позивач подав до ВККС заяву про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
Рішенням від 05 грудня 2016 року Комісія допустила ОСОБА_3 до участі у цьому конкурсі.
Згідно з рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема, ОСОБА_3
На підставі частини першої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
За загальним результатом першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" ОСОБА_3 отримав 148,5 бала, позивач також пройшов тестування особистих морально - психологічних якостей та загальних здібностей.
Рішенням ВККС від 29 березня 2017 року № 23/зп-17 позивач був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
Відповідно до абзацу третього пункту 20 розділу ІІІ Положення під час співбесіди обовʼязковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Згідно із частиною першою статті 87 Закону № 1402-VIII з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД.
Частиною шостою статті 87 Закону № 1402-VIII визначено, що ГРД:
1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);
2) надає ВККС інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);
3) надає, за наявності відповідних підстав, ВККС висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє;
4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді);
5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.
Матеріалами справи встановлено, що ГРД надала Комісії затверджений на її засіданні 12 квітня 2017 року Висновок, в якому, зокрема, зазначила про неправомірне присвоєння кандидатом плодів чужої інтелектуальної власності у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Вказаний Висновок ГРД доповнила додатковою інформацією, викладеною у її Рішенні, затвердженому 20 квітня 2017 року, в якому зазначено, що на сайт ГРД надійшли повідомлення про факти, які повинні бути зʼясовані при оцінці відповідності доходів кандидата та членів його сімʼї їх витратам та майну. Крім того, у цьому Рішенні вказується, що ГРД було виявлено факти винесення у 2013 році колегією Вищого адміністративного суду України, де кандидат був головуючим та членом колегії, рішень щодо залишення в силі рішень судів щодо заборони мирних зібрань, які стосувались відповідачів та невизначеної кількості осіб, і які були винесені вже після рішення ЄСПЛ у справі "Веренцов проти України".
Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.