ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 924/1220/17
Провадження № 12-26гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кібенко O.Р.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Берегиня" (далі - ПСП "Агрофірма "Берегиня")
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 травня 2018 року, ухвалене суддею Смаровозом М.В.,
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 листопада 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі Савченка Г.І., Павлюк І.Ю., Демидюк О.О.,
у справі Господарського суду Хмельницької області
за позовом фізичної особи - підприємця Дворніка Анатолія Вікторовича (далі - ФОП Дворнік А. В.)
до відповідачів:
1. ПСП "Агрофірма "Берегиня",
2. Фізичної особи - підприємця Якобця Давида Васильовича (далі - ФОП Якобець Д.В.)
про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном.
Історія справи
Короткий зміст та підстави позовних вимог
1. 21 грудня 2017 року ФОП Дворнік А. В. звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ПСП "Агрофірма "Берегиня" і ФОП Якобця Д. В. про визнання недійсним укладеного відповідачами договору оренди від 01 травня 2017 року та усунення перешкод у користуванні орендованим майном шляхом надання позивачу вільного доступу до тракторного стану з піднавісом для сільськогосподарської техніки площею 830,6 кв. м, розташованого у м. Хмельницькому на вул. Польовій, 1.
2. На обґрунтування позовних вимог ФОП Дворнік А. В. посилався на те, що на підставі договору оренди приміщення від 03 січня 2017 року № 1 він користувався розташованим за вищевказаною адресою тракторним станом з піднавісом для сільськогосподарської техніки площею 830,6 кв. м та вчасно сплачував орендну плату. Проте, із червня 2017 року відповідачі вчиняють перешкоди у допуску позивача до орендованого обʼєкту з посиланням на укладення між відповідачами 01 травня 2017 року договору оренди частини цього ж тракторного стану з піднавісом площею 200 кв. м. Позов мотивовано тим, що оспорюваним договором порушено права позивача на користування майном, орендованим для виробничої діяльності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 03 січня 2017 року між ПСП "Агрофірма "Берегиня" (орендодавець) та Дворніком А. В. (орендар) укладено договір оренди № 1, відповідно до якого останньому передано у платне користування строком на 35 місяців тракторний стан з піднавісом для сільськогосподарської техніки площею 830,6 кв м, розташований за вищевказаною адресою. Метою оренди є використання його для виробничої діяльності. Розмір щомісячної орендної плати визначено у сумі 3000 грн. У пункті 11.3 договору передбачено, що спори, що виникатимуть між сторонами в ході його виконання, підлягають вирішенню шляхом взаємних переговорів, а в разі недосягнення згоди протягом одного місяця з дня виникнення такого спору - передаються на розгляд господарського суду.
4. На виконання умов цього договору Дворнік А. В. перерахував ПСП "Агрофірма "Берегиня" кошти як орендну плату на загальну суму 24 000 грн що підтверджується квитанціями, копії яких містяться у матеріалах справи.
5. 01 травня 2017 року між ПСП "Агрофірма "Берегиня" (орендодавець) та Якобцем Д.В. (орендарем) укладено договір оренди, на підставі якого останньому передано у строкове платне користування до 31 грудня 2017 року для його потреб частину орендованого Дворніком А.В. тракторного стану з піднавісом площею 200 кв. м. Розмір орендної плати погоджений у сумі 1000 грн на місяц.
6. ПСП "Агрофірма "Берегиня" звернулося до Дворніка А. В. з листами від 12 липня та 12 серпня 2017 року, в яких підтвердило отримання від нього коштів у загальному розмірі 15 000 грн, просило повідомити реквізити для їх повернення і зазначило при цьому, що ніякого майна йому в оренду не передавалося.
7. 14 серпня 2017 року Дворнік А. В. та Якобець Д. В. були зареєстровані як фізичні особі - підприємці.
8. 23 жовтня 2017 року ПСП "Агрофірма "Берегиня" на підставі статті 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відмовилося від договору оренди № 1 від 03 січня 2017 року, пославшись на несплату Дворніком А. В. орендної плати більше трьох місяців та визнавши лише здійснення ним одноразової оплати 28 квітня 2017 року в сумі 3000 грн, яку зараховано орендодавцем за січень 2017 року. Також просило повернути обʼєкт оренди у пʼятиденний строк з дня отримання повідомлення.
9. У письмовій вимозі № 24/11 від 24 листопада 2017 року ПСП "Агрофірма "Берегиня" просило ФОП Дворніка А. В. погасити борг у сумі 27 000 грн за користування обʼєктом оренди та повернути його у звʼязку з відмовою орендодавця 23 жовтня 2017 року від договору, розірваного з 03 листопада 2017 року.
10. 08 червня, 07 вересня, 25 листопада 2017 року та від 12 лютого 2018 року комісією у складі ФОП Дворніка А. В., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складені акти про недопуск працівників позивача на орендований ним обʼєкт. ФОП Дворнік А. В. також звертався до Південно-західного відділення поліції Хмельницького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області 20 листопада 2017 року з заявою щодо перешкоджання у користуванні орендованим обʼєктом з боку керівництва ПСП "Агрофірма "Берегиня".
11. 01 лютого 2018 року року після закінчення строку дії договору оренди від 01 травня 2017 року ФОП Якобець Д. В. уклав з ПСП "Агрофірма "Берегиня" новий договір оренди цієї ж частини тракторного стану площею 200 кв. м, строком дії до 30 грудня 2018 року з погодженим розміром орендної плати в сумі 1500 грн на місяць.
12. Посилаючись на неможливість позивача потрапити до орендованого обʼєкта, позивач заявив цей позов.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
13. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 07 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 листопада 2018 року, позов задовольнив частково. Зобовʼязав ПСП "Агрофірма "Берегиня" та ФОП Якобця Д. В. усунути перешкоди ФОП Дворніку А. В. у користуванні ним орендованим за договором оренди №1 від 03 січня 2017 року майном шляхом надання вільного доступу позивачу та його працівникам (представникам) до орендованого майна, а саме тракторного стану з піднавісом для сільськогосподарської техніки площею 830,6 кв. м, розташованого у м. Хмельницькому на вул. Польовій, 1. У частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 01 травня 2017 року провадження у справі закрив на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у звʼязку з відсутністю предмета спору.
14. Судові рішення мотивовані тим, що відповідачі безпідставно чинять позивачу перешкоди в користуванні ним орендованим майном, тоді як закінчення строку дії оспорюваного договору оренди унеможливлює визнання його недійсним, а тому в цій частині відсутній предмет спору.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
15. 18 грудня 2018 року ПСП "Агрофірма "Берегиня" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень попередніх інстанцій та ухвалення нового - про відмову в позові, а за наявності підстав - про закриття провадження у справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Скаржник вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір підлягає вирішенню в господарських судах. Посилається на укладення ПСП "Агрофірма "Берегиня" договорів оренди саме з фізичними особами Дворніком А. В. і Якобцем Д. В., які станом на день укладення договорів не були зареєстровані як підприємці, а набули такого статусу лише з 14 серпня 2017 року, тому спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
17. Крім доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції, скаржник посилається на неправильно здійснену оцінку доказів. Зокрема, суди не звернули уваги на те, що акт від 08 червня 2017 року складено Дворніком А. В. як ФОП, тоді як цього статусу він набув лише 14 серпня 2017 року. Вважає неналежними надані позивачем акти від 07 вересня і 25 листопада 2017 року та 12 грудня 2018 року на підтвердження чинення йому перешкод у користуванні майном, оскільки вони складені без участі відповідачів і підписані невідомими особами.
18. Скаржник також спростовує існування між ним і позивачем договірних відносин, посилається при цьому на розірвання з 03 листопада 2017 року договору оренди шляхом повідомлення позивача в порядку статті 782 ЦК України про відмову від договору на тій підставі, що він, сплативши лише 28 квітня 2017 року 3000 грн, зарахованих орендодавцем за січень 2017 року, має борг з орендної плати у період з лютого по жовтень 2017 року. Наявні у справі копії квитанцій вважає неналежними доказами, оскільки оплата за ними відбувалася за неіснуючими договорами оренди.
Доводи інших учасників справи
19. ФОП Дворнік А. В. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій, погоджуючись із судами попередніх інстанцій про необхідність вирішення цього спору саме за правилами господарського судочинства з огляду на субʼєктний склад сторін спору, характер та підстави позовних вимог. Вказує, що предметом спору є тракторний стан, що використовувався ним для підприємницької діяльності. Крім того, відповідач і позивач зареєстровані як підприємці відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
20. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 17 січня 2019 року відкрила касаційне провадження та ухвалою від 12 лютого 2019 року на підставі частини шостої статті 302 ГПК України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення правил предметної та субʼєктної юрисдикції.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо визначення юрисдикції
21. Одним з доводів касаційної скарги є посилання на порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил субʼєктної юрисдикції, оскільки оскаржуваний договір укладено фізичною особою, а не приватним підприємцем, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства.
22. Визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя.
23. Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
24. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обовʼязки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обовʼязки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обовʼязки як учасник цивільних відносин.
25. Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
26. Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у звʼязку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобовʼязання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
27. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно субʼєктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
28. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі субʼєкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
29. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
30. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
31. Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
32. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - субʼєкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як субʼєкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.