|
| |
|
|
|
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 163/1761/16-к
провадження № 51-9034км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурорів Саіяна С.Г., Кондрашової В.Ф.,
захисника СорокопудаМ.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016030220000079, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя смт Літин Вінницької області, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 24 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 червня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Любомльського районного суду Волинської області від 24 січня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 368 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців з позбавленням права обіймати посади представника влади на строк 2 роки.
Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 21 червня 2018 року залишив вирок щодо ОСОБА_2 без зміни.
ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він як начальник третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Рівне" Луцького прикордонного загону, будучи військовою службовою особою та працівником правоохоронного органу спеціального призначення, постійно обіймаючи в органі державної влади повʼязану зі здійсненням функцій представника влади посаду, на порушення вимог статей 11, 16 Статуту Збройних Сил України, статей 2, 3, 6, 19 Закону України "Про державну прикордонну службу України", пунктів 3, 4, 8 - 11 ч. 2 Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 29 грудня 2009 року № 1040, посадової інструкції начальника відділення відділу прикордонної служби "Рівне", діючи умисно, з метою протиправного збагачення та з корисливих мотивів, з використанням наданої йому влади та службового становища, 2 і 3 березня 2016 року біля адміністративної будівлі відділу прикордонної служби "Рівне" одержав від інспектора прикордонної служби 1-ї категорії прапорщика ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі 3000 грн за сприяння у створенні сприятливих умов проходження військової служби в прикордонному наряді в міжнародному пункті пропуску "Ягодин-авто", а саме непереведення останнього з прикордонного наряду "Вартовий шлагбаума - тил" у прикордонний наряд "Прикордонний патрульний".
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та несправедливість призначеного покарання, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:
- він не є субʼєктом інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки рішення щодо розміщення військовослужбовців у прикордонному наряді приймає начальник відділу прикордонної служби "Рівне", а не начальник відділення, що підтверджено показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5;
- суд за відсутністю доказів зробив припущення, вказавши на доведеність його винуватості у вчиненні цього кримінального правопорушення;
- свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні наголошував, що обвинувачений у нього коштів не вимагав, оскільки не міг особисто вплинути на його розміщення під час несення служби в наряді, і він нікому коштів не передавав;
- його винуватість не підтверджено іншими доказами, у тому числі протоколом за результатами аудіо і відеоконтролю, оскільки ніяких розмов про винагороду за сприяння у прийнятті рішення щодо розміщення ОСОБА_3 він не вів та їх не зафіксовано;
- вирок побудований на недопустимих доказах, оскільки орган досудового розслідування під час виконання вимог ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)не надав усіх матеріалів кримінального провадження, зокрема ухвали слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 29 лютого 2016 року за № 01/227т про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), а тому відповідно до висновку Верховного Суду України від 16 березня 2017 року у справі № 5-364кс16 є підстави для визнання усіх доказів, отриманих за наслідками НСРД, недопустимими;
- прокурор, який здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, особисто проводив НСРД і складав протоколи за їх результатами, що суперечить вимогам закону;
- надані стороною обвинувачення письмові пояснення ОСОБА_3, диск з відеозаписом його пояснень та протокол огляду цього диска також є недопустимими доказами, оскільки проведення таких слідчих дій до внесення відомостей у ЄРДР законом не передбачено, крім того, їх зміст спростовується показаннями цього свідка у судовому засіданні;
- призначене йому покарання є несправедливим і явно не відповідає його діям, оскільки у них відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 368 КК;
- суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в апеляційній скарзі, і не мотивував свого рішення про залишення вироку без зміни.
Позиції учасників судового провадження