Постанова
іменем України
16 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 198/57/18
провадження № 51-10488км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040620000013, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі частини 1 статті 71 КК ОСОБА_1 остаточно призначено покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2017 року, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з моменту його затримання, йому зараховано в строк відбуття покарання час його утримання під вартою з 23 березня 2017 року по 27 липня 2017 року. Згідно з частиною 5 статті 72 КК в редакції від 26 листопада 2015 року та частини 1 статті 5 КК ОСОБА_1 зараховано в строк відбуття покарання строк його попереднього увʼязненням з 23 березня 2017 року по 20 червня 2017 року включно із розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.
15 січня 2018 року ОСОБА_1 знаходився за місцем свого поживання, а саме на АДРЕСА_1, де розпивав алкогольні напої з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Під час спільного вжиття алкогольних напоїв з вказаними громадянами у ОСОБА_1 виник умисел, спрямований на таємне повторне викрадення майна ОСОБА_2
Дочекавшись коли ОСОБА_2 заснув, а ОСОБА_3 пішов до себе додому, ОСОБА_1, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони залишаться непомітними, цього ж дня о 5:00, діючи з корисливих мотивів, скориставшись тим, що ОСОБА_2 спав і за його діями ніхто не спостерігав, таємно, повторно, з корисливих мотивів, викрав мобільний телефон "Le X 620" вартістю 3000 грн та електрогітару "Kort X11" вартістю 9240 грн, які належали ОСОБА_2, чим спричинив йому матеріальну шкоду на цю суму.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2018 року вирок Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_1 змінено та з мотивувальної частини вироку виключено посилання суду на помʼякшуючу покарання обставину "активне сприяння в розкритті злочину". В іншій частині вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Засуджений вказує на те, що апеляційний суд під час розгляду допустив такі істоті порушення кримінального процесуального закону як: не оголошено зміст заперечень його захисника на апеляційну скаргу прокурора; не надано можливості обмінятися репліками; не зʼясовано чи зрозумілий зміст прав у вручених памʼятках; не зʼясовано про наявність доповнень судового розгляду; не дотримано порядку безпосередності дослідження доказів.
Також, засуджений не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо виключення помʼякшуючої покарання обставини - активне сприяння в розкритті злочину.
Разом з цим, стверджує, що зміна апеляційним судом вироку суду шляхом виключення помʼякшуючої покарання обставини через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність відбулася без дотримання вимог частини 1 статті 408 КПК, у звʼязку з чим на його думку відбулося погіршення його становища.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду
Висновків щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 за частиною 2 статті 185 КК та кваліфікація його дій засудженим не оспорюється, а тому касаційний суд виходить з обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Перевіркою доводів касаційної скарги засудженого щодо допущених порушень вимог кримінального процесуального закону під час апеляційного розгляду, необґрунтованість виключення помʼякшуючої покарання обставини - активне сприяння розкриттю злочину, та погіршення становища у звʼязку з таким виключенням при зміні вироку суду, колегія суддів установила їх неспроможність.
В контексті правових наслідків щодо правосудності вироку, що тягне порушення закону, традиційно виділяють умовні та безумовні підстави для його скасування.
До першої групи належать порушення, суттєвість яких визначає, власне, суд, враховуючи конкретні обставини справи.
Безумовність порушень, як правило, формалізована законодавцем шляхом закріплення певних істотних порушень кримінального процесуального закону, встановлення яких апріорі тягне скасування вироку суду.
У частині 2 передбачено безумовні (виключні) обставини, за яких судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: 1) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито; 2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду; 3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обовʼязковою.
На відміну від частини 2 статті 412 КПК у частині 1 цієї статті визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У процесуальній теорії суттєвість порушень закону визначається переважно з огляду на можливий вплив допущеного порушення на законність та обґрунтованість процесуального рішення, зокрема вироку суду.
Констатація істотності допущених порушень не ставиться в жорстку залежність від факту настання негативних наслідків, а допускається й у разі, якщо такі порушення не тільки перешкодили, а й могли перешкодити ухваленню судом законного та обґрунтованого рішення.