Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Стороженко С.О.,
Шевченко Т.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Рибачук Г.А.,
захисники Люлько О.В., Плахотнюк О.А.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, захисників Плахотнюка О.А., Данілевич Т.М., Люлька О.В., потерпілої ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 04 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010060000119, стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженої за ст. 190 ч. 3, ст. 190 ч. 4 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, засудженого за ст. 190 ч. 3, ст. 190 ч. 4 КК України.
1. Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, яку мотивував істотним порушенням вимог процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення. Так, стверджує, що апеляційним судом надано іншу оцінку доказам, дослідженим судом першої інстанції, без їх безпосереднього дослідження, що призвело до безпідставного залишення вироку суду без зміни в частині виправдання ОСОБА_6, ОСОБА_7 за наявності достатніх доказів їх винуватості у вчиненні злочину за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 Зазначає про безпідставне залишення без задоволення клопотання прокурора про повторне дослідження доказів на підставі ст. 404 ч. 3 КПК України за епізодами замаху на шахрайство стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, хоча аналогічне клопотання захисту було задоволено апеляційним судом, що свідчить на нерівність умов щодо подання суду доказів та доведенні перед судом їх переконливості. Також вказує, що апеляційним судом необґрунтовано залишено без задоволення й апеляційні скарги прокурора та потерпілих у частині невідповідності призначеного покарання через мʼякість, враховуючи невідшкодування збитків засудженими, їх переховування від органів слідства та суду, через що вони оголошувались у розшук, вчинення ними особливо тяжких злочинів, намагання у будь-який спосіб уникнути кримінальної відповідальності тощо. Таким чином стверджує й про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України.
Захисник Плахотнюк О.А. виклав вимогу про скасування судових рішень стосовно ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, яку мотивував істотним порушенням вимог процесуального закону, що перешкодило судам ухвалити законні й обґрунтовані рішення. Так, стверджує про порушення судом таємниці нарадчої кімнати, до якої суд вийшов для ухвалення вироку 29 вересня 2016 року, перебував до 05 жовтня 2016 року, тобто до часу, коли проголосив вирок, однак за час перебування суддів у нарадчій кімнаті суддя, яка входила до складу колегії суддів у провадженні, постановила 8 різних ухвал в інших справах. Також зазначає про порушення права на захист засудженої, оскільки під час судового розгляду неодноразово за відсутності захисника останньої, участь якого є обовʼязковою, проводилися засідання, під час яких відбувався допит потерпілих, хоча захисник завчасно попереджав про неможливість прибуття у судове засідання, а засуджена та інші учасники судового провадження висловлювали заперечення проти судового розгляду без участі захисника, що суд до уваги не взяв. Вказує на інші порушення процесуального закону, які полягали в тому, що в матеріалах провадження відсутній запис допитів потерпілих та свідків від 25 листопада 2014 року, 04 вересня 2015 року, 26 травня 2015 року. Крім того, у провадженні постановлено окрему ухвалу від 05 жовтня 2016 року, у журналі судового засідання відомості про її оголошення відсутні, та в якій зазначено учасників судового провадження, хоча за їх участі вона не оголошувалась та питання постановлення якої у судовому засіданні на обговорення не вносилось. До того ж апеляційної скарги на окрему ухвалу апеляційним судом розглянуто не було з невідомих причин. Зазначає про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, який без належного мотивування відхилив доводи апеляційної скарги, зокрема щодо вчинення слідчим процесуальних дій після завершення досудового слідства, порушення права на захист, відсутність у провадженні записів судових засідань тощо.
Захисник Данілевич Т.М. виклала вимогу про скасування судових рішень стосовно ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, яку мотивувала істотним порушенням вимог процесуального закону, що перешкодило судам ухвалити законні й обґрунтовані рішення. Так, зазначає, що судом поза судовим засіданням, без ведення журналу судового засідання, без здійснення технічного запису, за відсутності учасників судового провадження, яких зазначено в судовому рішенні, постановлено окрему ухвалу щодо влаштування неповнолітньої дитини засудженої, яка залишилася без нагляду. Хоча на обговорення учасників постановлення такої окремої ухвали на ставилось, у звʼязку з чим суд не зʼясовував, що ця дитина перебуває під постійним наглядом батьків засудженої, а тому постановлення такої ухвали не було необхідним. До того ж перед апеляційним судом порушувалося питання про її скасування, який вказане питання не розглядав.
З підстав, аналогічних тим, що містяться в скарзі захисника Плахотнюка О.А., зазначає про:
- порушення права на захист засудженої, оскільки під час судового розгляду неодноразово за відсутності захисника останньої, участь якого є обовʼязковою, проводилися засідання, в яких при цьому відбувався допит потерпілих, хоча захисник завчасно попереджав про неможливість прибуття в судове засідання, а засуджена та інші учасники судового провадження висловлювали заперечення про продовження розгляду без участі захисника, що суд до уваги не взяв;
- порушення процесуального закону, які також полягали в тому, що у матеріалах провадження відсутній запис допитів потерпілих та свідків від 25 листопада 2014 року, 04 вересня 2015 року, 26 травня 2015 року;
- недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, який без належного мотивування відхилив доводи апеляційної скарги, зокрема щодо вчинення слідчим процесуальних дій після завершення досудового слідства, порушення права на захист, відсутність у провадженні записів судових засідань тощо.
Захисник Люлько О.В. у скарзі виклав вимогу про скасування судових рішень стосовно засудженого ОСОБА_7 із закриттям провадження, яку мотивував невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_7 за злочини, які він не вчиняв. Крім того, зазначила про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, який залишив без належної перевірки, а отже й не спростував доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Вимогою потерпілої ОСОБА_5 до суду касаційної інстанції є скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, що мотивовано безпідставним скасуванням апеляційним судом вироку суду в частині епізоду стосовно неї як потерпілої із закриттям провадження в цій частині. Зазначає про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року :
- ОСОБА_6 засуджено за ст. 190 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років; за ст. 190 ч. 4 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.
За цим же вироком ОСОБА_6 виправдано у звʼязку з недоведеністю її вини у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч. 4, ст. 15 ч. 2; ст. 358 ч. 1 КК України. ОСОБА_6 виправдано у звʼязку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 358 ч. 4 КК України.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_6 зараховано строк попереднього увʼязнення з 22 січня 2014 року до набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього увʼязнення відповідає два дні позбавлення волі.
- ОСОБА_7 засуджено за ст. 190 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років; за ст. 190 ч. 4 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк девʼять років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк девʼять років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
За цим же вироком ОСОБА_7 виправдано у звʼязку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4, ст. 15 ч. 2 КК України.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_7 зараховано строк попереднього увʼязнення з 05 серпня 2014 року до набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього увʼязнення відповідає два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо заявлених цивільних позовів потерпілими. З ОСОБА_6 стягнуто на користь: ОСОБА_15 255 319 грн, 20 000 грн, 162, 40 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_16 та ОСОБА_17 337 753 грн, 20 000 грн, 243,60 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_18 256 219 грн, 20 000 грн, 243,60 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_19 174 700 грн, 20 000 грн, 97,44 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_20 174 700 грн, 20 000 грн, 120 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_21 232 933 грн, 20 000 грн, 97,44 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_22 441 006 грн, 20 000 грн, 120 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_23 310 266 грн, 20 000 грн, 162,40 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_5 307 544 грн, 20 000 грн, 162,40 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_24 272 264,25 грн, 20 000 грн, 97,44 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_25 187 571 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди; ОСОБА_26 411 054 грн, 20 000 грн, 162,40 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_27 324 952 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
У вироку також вирішено питання щодо процесуальних витрат.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
За ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 04 травня 2017 року апеляційні скарги прокурора та потерпілих залишено без задоволення. Апеляційні скарги засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисників задоволено частково.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_6 в частині визнання її винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, за епізодами стосовно потерпілих ОСОБА_8 (21.12.2012), ОСОБА_5 (27.12.2012), ОСОБА_9 (31.12.2012) скасовано на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України та закрито кримінальне провадження в цій частині за відсутності достатніх доказів для доведення її винуватості.
Також скасовано цей вирок у частині визнання ОСОБА_6 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України, за епізодами протягом листопада 2011 року - травня 2012 року стосовно потерпілої ОСОБА_25 та протягом листопада - грудня 2012 року стосовно потерпілої ОСОБА_26 на підставі ст. 412 ч. 2 п. 1 КПК України у звʼязку з не оголошенням їй підозри за цими епізодами, що є істотним порушенням вимог КПК України та підставою для закриття кримінального провадження в цій частині.