Постанова
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 242/5027/16-ц
провадження № 61-37873св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Селидівського міського суду Донецької області, у складі судді Пирогова Л. В., від 11 грудня 2017 року та на постанову Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Азевича В. Б., Корчистої О. І., від 26 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Селидівської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 06 грудня 2011 року у справі № 2-2486/11 шлюб між ними розірвано. Відповідач проживає окремо, станом здоровʼя дитини не цікавиться, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання, матеріальну допомогу на її утримання не надає. Вона сама займається утриманням та вихованням неповнолітньої ОСОБА_7
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2.
У січні 2017 року ОСОБА_6 предʼявив зустрічний позов до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_8 штучно створює умови, за яких він не має можливості спілкуватись із дитиною, обмежує його права на участь у вихованні дитини, та позбавляє його можливості надавати дитині матеріальну допомогу й цікавитись її успіхами та навчанням.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 11 грудня 2017 року у задоволені первісного позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Суд не погодився з висновком виконавчого комітету Селидівської міської ради Донецької області від 30 грудня 2016 року
N 02-23/5-1521 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 щодо його малолітньої дочки ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він не достатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Батько дитини бажає спілкуватися з донькою, проти позбавлення батьківських прав заперечує, а позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Укладення позивачем шлюбу та бажання її нового чоловіка усиновити малолітню ОСОБА_7 не є безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дочки. У силу частини шостої статті 19 СК України суд першої інстанції правомірно не погодився з висновком органу опіки та піклування та вирішив спір в інтересах дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4. - ОСОБА_5 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення первісних позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не навів мотивів відхилення висновку органу опіки та піклування й не зазначив які саме правові норми порушено виконавчим комітетом при підготовці висновку. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування висновку органу опіки та піклування стосовно позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_7 Суди не перевірили мотиви складання новим чоловіком позивача заяви про бажання усиновити дитини, не врахували, що її біологічний батько повністю відсторонився від дитини з 2011 року, хоча мав таку можливість.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу
статті 400 ЦПК України касаційному перегляду не підлягають.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
06 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 06 грудня 2011 року у справі № 2-2486/11.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 07 липня 2008 року Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 299, батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, є
ОСОБА_6 та ОСОБА_4
ОСОБА_4 змінила прізвище з "ОСОБА_4" на "ОСОБА_4" у звʼязку із реєстрацією шлюбу, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2, виданого 14 червня 2014 року Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області.
Рішеннями виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради від 09 квітня 2014 року № 63 та від 28 травня 2014 року № 108 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_7 з матірʼю ОСОБА_8, а також визначено порядок участі ОСОБА_6 у вихованні дитини.
Суди встановили, що після визначення місця проживання дитини з матірʼю, мати дитини змінила місце проживання - з м. Донецьк на м. Київ.
Висновком виконавчого комітету Селидівської міської ради Донецької області від 30 грудня 2016 року № 02-23/5-1521 визнано доцільним позбавити ОСОБА_6. баткьівських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.