ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 127/7370/17
провадження № 61-39789св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., ОлійникА. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану її представником - адвокатом Маліцькою ІриноюОлексіївною, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Прокопчук А. В., та постанову апеляційного суду Вінницької області від 7 червня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Ковальчука О. В., Якименко М. М., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом, уточненим у грудні 2017 року, до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"), про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову зазначив, що 10 жовтня 2016 року у м. Вінниці по вул. 600-річчя, 27 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням, та автомобіля марки Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень; згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 4 грудня 2017 року розмір завданих збитків складає 27 336,01 гривень.
Позивач зазначає, що постановою апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року скасовано постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, і провадження у справі закрито у звʼязку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Цією ж постановою встановлено, що у діях водія ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху, а в діях водія ОСОБА_7 може вбачатись невідповідність дій вимогам пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху.
За таких обставин вважає вину відповідача у дорожньо-транспортній пригоді доведеною, тому просив стягнути з неї у відшкодування завданих збитків 27 336,01 гривень, а також витрати, понесені у звʼязку з проведенням судової експертизи, у розмірі 2 000,61 гривень і витрати на проведення дефектувальних робіт (розукомплектація транспортного засобу перед проведенням експертизи) у розмірі 525,01 гривень.
Також вказав, що діями ОСОБА_5 йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних хвилюваннях через пошкодження свого майна і вимушеній зміні звичної організації повсякденного життя через відсутність можливості користуватися транспортним засобом. Дану шкоду оцінює у 10 000 гривень, які також просить стягнути з відповідача.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 27 336,01 гривень і 2 000 гривень - у відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування витрат, понесених у звʼязку з оплатою автотоварознавчої експертизи і проведенням дефектувальних робіт (розукомплектація транспортного засобу перед проведенням експертизи), 2 521,62 гривень та 1 280 гривень - у відшкодування сплаченого судового збору.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту настання дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_5, що є підставою для покладення на неї відповідальності за майнову і моральну шкоду, що завдана водію автомобіля марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1, - ОСОБА_4
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 7 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2018 року - без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про покладення відповідності за завдану позивачу майнову і моральну шкоду на винну у дорожньо-транспортній пригоді особу - ОСОБА_5, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного зʼясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2018 року і постанову апеляційного суду Вінницької області від 7 червня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що у даній дорожньо-транспортній пригоді винними є обидва її учасники, тому немає правових підстав для покладення на неї відповідальності за завдану ОСОБА_4 майнову і моральну шкоду.
На думку заявника, суди дійшли неправильного висновку про те, що її вина у дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року, так як ця постанова прийнята у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача і не має преюдиційного значення при вирішення питання щодо її винуватості у зазначеній події. Щодо неї протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, відсутня.
Вказала, що розмір збитку, завданого ОСОБА_4 у звʼязку з пошкодженням його автомобіля, є меншим ніж ліміт відповідальності ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", з яким укладено договір обовʼязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому немає правових підстав для стягнення з неї цієї суми.
Заявник вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, про заподіяння позивачу моральної шкоди і наявність підстав для її відшкодування, так як ці доводи не підтверджені доказами.
Позиція інших учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів. Вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 2 000 гривень, оскільки він зазнав душевних страждань через пошкодження свого майна і тривалий час позбавлений можливості ним користуватися. Послався на те, що як постраждала у дорожньо-транспортній пригоді особа має право на відшкодування завданих збитків за рахунок безпосереднього винуватця цієї події, що підтверджується також практикою Верховного Суду України (постанова від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16).
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 21 грудня 2018 року зупинено виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2018 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 3 квітня 2016 року ОСОБА_8 уклав з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" договір обовʼязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ/7820899), відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_3. Строк дії полісу встановлений до 4 квітня 2017 року включно; ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, - 100 000 гривень.
3 серпня 2016 року ОСОБА_8 продав зазначений автомобіль ОСОБА_9 Після видачі новому власнику свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу номерний знак автомобіля змінений на НОМЕР_2.
10 жовтня 2016 року у м. Вінниці по вул. 600-річчя, 27 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля марки Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (справа про адміністративне правопорушення № 127/22044/16-п).
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року скасовано і провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, а саме у звʼязку з відсутністю у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Оцінивши зазначену постанову, суди встановили, що водій ОСОБА_4 керував автомобілем марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1, і, виконуючи поворот ліворуч, не дав дорогу автомобілю марки Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів. У ході розгляду справи про адміністративне правопорушення апеляційний суд дослідив висновок експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центра Міністерства внутрішніх справ України від 9 грудня 2016 року № 829а та встановив, що у досліджуваній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_7 з технічної точки зору регламентувались вимогами пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, а водія ОСОБА_5 - пунктом 12.3 Правил дорожнього руху.
У ситуації, яка склалась, при технічних параметрах, які містяться в матеріалах справи, та за умови, що автомобіль під керуванням ОСОБА_7 з моменту перетину осьової лінії до моменту контактування з автомобілем ОСОБА_5 рухався зі швидкістю 5-10 км/год і при цьому подолав відстань біля 9 м, в діях водія ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху, а в діях водія автомобіля ОСОБА_7 може вбачатись невідповідність дій вимогам пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху.
Враховуючи відстань, яку подолав автомобіль під керуванням ОСОБА_7, виконуючи маневр повороту, від осьової лінії до місця зіткнення (9 м), швидкість його руху під час виконання даного маневру (ОСОБА_7 як в первинних показах, які давав на місці події, так і у подальшому в ході судового розгляду зазначав про швидкість руху його автомобіля під час виконання даного маневру 5 км/год), з врахуванням наявних пошкоджень, які отримали транспортні засоби внаслідок зіткнення, розташування транспортних засобів після зіткнення, наявність технічної можливості у водія ОСОБА_5 попередити зіткнення шляхом виконання вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 порушень пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху.
Вказану постанову апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року суди першої і апеляційної інстанцій оцінили у порядку частини четвертої статті 82 ЦПК України і дійшли висновку, що у ній встановлена вина ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення та причинний звʼязок між порушенням нею Правил дорожнього руху і зіткненням з автомобілем ОСОБА_4, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
ОСОБА_4 є власником автомобіля марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1. Відповідно до висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6091/17-21 від 4 грудня 2017 року матеріальний збиток, завданий ОСОБА_4 у звʼязку з пошкодженням зазначеного автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 27 336,01 гривень.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з доведеності вини ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній пригоді, що встановлено постановою апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року, викладені у якій обставини мають преюдиційне значення при вирішенні цієї справи, не підлягають доказуванню і достовірно підтверджують вину відповідача та причинно-наслідковий звʼязок між її діями і завданою позивачу майновою та моральною шкодою.
Проте такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (стаття 1167 ЦК України).