Постанова
Іменем України
15 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 554/1813/16
провадження № 61-35656св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, державне підприємство "Чутове",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів:
Прядкіної О. В., Карпушина Г. Л., Обідіної О. І., від 11 квітня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, державного підприємства "Чутове" (далі - ДП "Чутове") про визнання незаконним і скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що з 14 серпня 2013 року він працював директором ДП "Чутове" на умовах контракту. У період перебування на лікарняному
наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, яке є органом управління ДП "Чутове", від 21 грудня 2015 року його звільнено до закінчення терміну дії контракту на підставі абз. ї) пункту 5.3. розділу 5 контракту та пункту 8 статті 36 КЗпП України у звʼязку з невиконанням умов контракту.
Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 15 лютого 2016 року попередній наказ було викладено у новій редакції та зазначено, що підставою його звільнення є пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України та невиконання пункту 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій відповідно до абз. ї) пункту 5.3 розділу 5 контракту.
Позивач вважав своє звільнення незаконним, враховуючи, що діяльність арбітражного керуючого не є виконанням роботи за трудовим договором на умовах сумісництва, оскільки вона здійснюється на підставі ухвали господарського суду у справі про банкрутство.
Посилаючись на вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просив: скасувати вказані накази про його звільнення; поновити його на роботі на посаді директора ДП "Чутове"; стягнути з
ДП "Чутове" на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2016 року по день поновлення на роботі; стягнути з регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області на його користь 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди; покласти на начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області ОСОБА_8, як службову особу, винну в незаконному звільненні працівника, обовʼязок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у звʼязку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави у складі судді
Блажко І. О. від 08 лютого 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Скасовано наказ начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 21 грудня 2015 року № 764 про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ДП "Чутове".
Скасовано наказ начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 15 лютого 2016 року № 78 про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ДП "Чутове".
Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора ДП "Чутове" з 21 грудня
2015 року.
Стягнуто з ДП "Чутове" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 129 037,50 грн.
Стягнуто з регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області на користь ОСОБА_4 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовлено.
Допущено до негайного виконанню рішення в частині поновлення на роботі та у межах суми стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 5 161,50 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивача було звільнено з порушенням порядку та строків застосування дисциплінарного стягнення та в період перебування його на лікарняному, а тому наявні підстави для скасування наказів про його звільнення, поновлення на роботі зі стягненням середнього заробітку та відшкодуванням моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав позивача.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 26 березня
2018 року апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2018 року - без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулося із порушенням вимог трудового законодавства та умов укладеного між сторонами контракту, у звʼязку із чим обґрунтовано скасував накази про звільнення, поновив позивача на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ДП "Чутове" задоволено частково. Скасовано постанову Апеляційного суду Полтавської області від 26 березня 2018 року в частині залишення без змін рішення Октябрського районного суду м. Полтави
від 08 лютого 2018 року про поновлення ОСОБА_4 на посаді директора ДП "Чутове", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 129 037,50 грн та допуску до негайного виконання рішення про поновлення строку, відшкодування моральної шкоди та стягнення судового збору.
Скасовано рішення Октябрського районного суду м. Полтави
від 08 лютого 2018 року про поновлення ОСОБА_4 на посаді директора ДП "Чутове", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 129 037,50 грн, допуску до негайного виконання рішення про поновлення строку, відшкодування моральної шкоди та стягнення судового збору і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_4. у задоволенні позову про поновлення на роботі на посаді директора ДП "Чутове" з 21 грудня 2015 року.
Визнано ОСОБА_4 звільненим з посади з 13 серпня 2016 року.
Стягнуто з ДП "Чутове" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 41 292 грн (з утриманням та перерахуванням до бюджету та державних цільових фондів податків та обовʼязкових платежів) та на користь держави судовий збір у розмірі 412,92 грн.
Стягнуто з регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області на користь ОСОБА_4 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди та на користь держави судовий збір у розмірі 281,60 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача з роботи відбулося з порушенням норм трудового законодавства, однак, у звʼязку із тим, що він перебував у трудових відносинах на підставі контракту, строк дії якого закінчився 13 серпня 2016 року, він не підлягає поновленню на роботі. При цьому з роботодавця слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення та по день закінчення контракту, а не по день ухвалення рішення, як помилково вважав суд першої інстанції. Крім того, стягнута судом сума на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн є не доведеною, а тому вона підлягає зменшенню до 2 000 грн. Скасовуючи раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції, суд керувався положеннями частини третьої статті 370 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 11 квітня 2018 року із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що умовами контракту передбачено його продовження або укладення на новий чи інший строк за згодою сторін за два місяця до його закінчення, однак його було звільнено до такого закінчення, чим позбавлено його можливості працювати та погоджувати питання про продовження контракту. Вважає, що висновок суду про неможливість його поновлення на роботі через закінчення контракту є безпідставним, оскільки така неможливість може бути обумовлена лише скороченням посади, на яку поновлюється працівник, або ліквідацією підприємства. Вказує, що суд вийшов за межі позовних вимог, змінивши формулювання причини звільнення, про яку позивач не просив. Зазначене також призвело до зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки судове рішення в частині скасування наказів про звільнення та відшкодування моральної шкоди не оскаржується, тому законність прийнятої судом апеляційної інстанції в цій частині постанови колегією суддів в силу вимог статті 400 ЦПК України не перевіряється.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України