Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 753/13965/15
провадження № 61-985св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ВолошенюкЛеся Олександрівна, відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, подану її представником ОСОБА_8, на рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Трусової Т. О.
від 21 червня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Соколової В. В., Шебуєвої В. А., від 18 січня
2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волошенюк Л.О., відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Дарницького РУЮ у
м. Києві), Головне територіальне управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві), про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності.
Позовну заяву мотивовано тим, що у березні 2015 року вона звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення з останньої заборгованості за договором позики у розмірі 53 900 доларів США та
13 475 грн на відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року задоволено її заяву про вжиття заходів забезпечення вказаного позову та накладено арешт на належну ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 та заборонено вчиняти будь-які дії з приводу її відчуження. Однак, попри судову заборону на відчуження спірної квартири, 12 травня 2015 року ОСОБА_6 відчужила вказану квартиру за договором дарування на користь свого сина - ОСОБА_5 Вважає, що вказаний договір є нікчемним та недійсним. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила визнати недійсним договір дарування на підставі частини пʼятої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України як такий, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, його зміст суперечить судовій забороні на відчуження майна. Також просила застосувати реституцію шляхом визнання за ОСОБА_6 права власності на вказану квартиру.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування квартири, укладений 12 травня
2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волошенюк Л. О.
Повернуто передану за недійсним правочином квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судові рішення мотивовано тим, що дії сторін оспорюваного правочину суперечили судовій забороні на відчуження спірної квартири, були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів на користь позивача, а тому його слід визнати недійсним на підставі статей 203, 234 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції застосували до спірних правовідносин положення статті 234 ЦК України, на підставі якої позовні вимоги не заявлялись, чим порушили норми процесуального права щодо диспозитивності судового процесу, вийшовши за межі позовних вимог. Вказує, що саме по собі невиконання правочину сторонами не свідчить про його фіктивність.
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2018 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою цього ж суду від 29 квітня 2015 року, постановленою у судовому засіданні за участю сторін, суд задовольнив заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову та наклав арешт на належну ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 3).
12 травня 2015 року між ОСОБА_6 (дарувальником) та її сином ОСОБА_5 (обдаровуваним) укладено договір дарування вказаної вище квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волошенюк Л. О.
На момент нотаріального посвідчення договору дарування в Єдиний державний реєстр заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна відомості про накладений судом арешт внесені не були.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада
2015 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики та судові витрати у загальному розмірі 1 422 365,77 грн (а. с. 58-59).
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.