Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 607/2-160/2011-ц
провадження № 61-36161св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк",
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 липня 2013 року у складі судді Греська В. А. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року у складі колегії суддів:
Коломієць О. С., Талько О. Б., Галацевич О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2011 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 11 липня 2008 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 20.00.000061, на підставі якого відповідачу наданий кредит у сумі 67 750,00 доларів США, з кінцевим строком погашення до 10 липня 2028 року, із сплатою 14 % річних за користування кредитними коштами.
Цього ж дня, на забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір № 20.00.000061/з, згідно з яким відповідач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
На забезпечення виконання зобовʼязань ОСОБА_3 щодо повернення кредиту між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 укладений договір поруки від 11 липня 2008 року № 20.00.000061/п, відповідно до якого ОСОБА_4 поручився перед банком за виконання ОСОБА_3 зобовʼязань за кредитним договором.
У звʼязку з неналежним виконанням боржником своїх зобовязань за кредитним договором, 22 грудня 2009 року Ємільчинським районним судом Житомирської області ухвалено рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У подальшому, 31 січня 2011 року зазначена квартира продана з аукціону за 231 054,00 грн, із них 22 122,14 грн утримано ВДВС Корольовського району, як виконавчий збір. Таким чином банк отримав від реалізації предмета іпотеки лише 208 931,86 грн, які направлені на погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором. Проте станом на 22 лютого 2011 року залишилась непогашеною заборгованість у розмірі 444 700,70 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "ВТБ Банк" просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь заборгованість за кредитним договором
від 11 липня 2008 року № 20.00.000061 у сумі 444 700,70 грн.
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 липня
2013 року позов ПАТ "ВТБ Банк" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3,
ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором від 11 липня 2008 року № 20.00.000061 у сумі 444 700,70 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 53 949,17 доларів США (428 361,80 грн), пеня за відсотками - 352,01 доларів США (2 794,99 грн), нараховані відсотки - 522,28 доларів США (4 146,96 грн), заборгованість за несвоєчасне повернення кредиту -
283,11 доларів США (2 247,92 грн), прострочені відсотки - 900,36 доларів США (7 148,95 грн). Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що боржник належним чином не виконував передбачених кредитним договором зобовʼязань із погашення кредитної заборгованості за укладеним договором у звʼязку із чим має заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя.
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 задоволено частково. Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову
ПАТ "ВТБ Банк". Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором від 11 липня 2008 року № 20.00.000061 у сумі 444 700,70 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 428 361,80 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 11 295,91 грн, заборгованості за пенею у розмірі 5 042,91 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 липня 2008 року № 20.00.000061 із поручителя ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що банк на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовʼязання, а оскільки вимога до поручителя предʼявлена після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовʼязання, то порука припинилася.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 липня 2013 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки 22 грудня 2009 року і 27 квітня
2010 року Ємільчинським районним судом Житомирської області ухвалені судові рішення у справі № 2-352/2009 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставне майно (іпотеку), а отже, має місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, тому строк кредитного договору закінчився та в силу закону між сторонами до фактичної реалізації предмета іпотеки існували лише невиконані зобовʼязальні правовідносини, а отже, достягнення тіла кредиту, нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк".
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 21 березня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11 липня 2008 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 20.00.000061 на підставі якого ОСОБА_3 наданий кредит на суму 67 750,00 доларів США, з кінцевим строком погашення до 10 липня 2028 року, із сплатою 14 % річних за користування кредитними коштами, на умовах повернення коштів у розмірах та строки, встановлених договором.
Відповідно до пункту 4.4 кредитного договору боржник зобовʼязаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання виконання зобовʼязання у випадку порушення своїх зобовʼязань за кредитним договором, у тому числі несплату процентів за користування кредитом.
Згідно із пунктами 8.1, 8.2 кредитного договору відповідач повинен щомісяця в період із 11 по 18 число кожного місяця сплачувати проценти за кредитом. Сума щомісячного погашення кредиту повинна бути не менше ніж 282,29 доларів США.
11 липня 2008 року з метою забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір
№ 20.00.000061/з, згідно з яким відповідач передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.
На забезпечення виконання зобовʼязань ОСОБА_3 за зазначеним кредитним договором, між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 укладений договір поруки
від 11 липня 2008 року № 20.00.000061/п.
Позивач свої зобовʼязання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши кошти за кредитним договором. Разом з тим відповідач свої зобовʼязання виконував неналежним чином, у звʼязку із чим, рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2009 року у справі № 2-352/2009 стягнуто заборгованість із ОСОБА_3 на користь ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки. У подальшому квартира АДРЕСА_1 продана з аукціону за 231 054,00 грн, з цієї суми утримано на користь ВДВС Корольовського району виконавчий збір у розмірі 22 122,14 грн.
ПАТ "ВТБ Банк" отримало від реалізації предмета іпотеки лише 208 931,86 грн, які направлені на погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором
від 11 липня 2008 року № 20.00.000061.
Станом на 22 лютого 2011 року залишилась непогашеною заборгованість у розмірі 444 700,70 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 428 361,80 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 11 295,91 грн, заборгованості за пенею у розмірі 5 042,91 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконував належним чином зобовʼязання за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з позичальника та поручителя.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що банк на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовʼязання, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, тому порука припинилася.
Проте із указаними висновками судів у повному обсязі не можна погодитися з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобовʼязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.