Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 201/16150/16-ц
провадження № 61-34571св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Ткаченко Н. В., від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О.В., Єлізаренко І. А., від 10 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що 28 вересня 2007 року між ним та публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) був укладений кредитний договір № 107119, при укладенні якого банком було порушено Правила надання інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а також вимоги статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Позивач вказав, що під час укладення договору банк приховав від нього повну та достовірну інформацію щодо реальної процентної ставки та кінцевої сукупності вартості кредиту. В липні 2015 року позивачу стало відомо про існування заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з нього заборгованості за вказаним кредитним договором, яке у подальшому було скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку. Під час перегляду справи, яка перебуває в провадженні Індустріального судум. Дніпропетровська, на підставі клопотання позивача була призначена та проведена судово-економічна експертиза, за результатами проведення якої було встановлено, що кредитний договір № 107119 не відповідає вимогам пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, графік платежів до договору не відповідає вимогам пунктам 3.1, 3.2, 3.3 Правил, а реальна процента ставка за договором становить 25,85 % річних. ОСОБА_4 також зазначив, що кредитний договір через значну кількість несправедливих умов та наявності недостовірної інформації порушує принцип рівності сторін договору. Тому позивач просив визнати кредитний договір №107119 від 28 вересня 2007 року, укладений між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк", недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 рокуОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин, які б могли бути підставою для визнання оспореногоправочину недійсним.Суд встановив, що кредитний договір № 107119 від 28 вересня 2007 року в цілому не суперечить статтям 11,18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент його укладення) та статті 203 ЦК України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції і вказав, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, що підтверджується представленим відповідачем розрахунком заборгованості; кожен аркуш кредитного договору (договір містить, зокрема, умови про відсоткову ставку, про розмір щомісячної суми мінімально необхідного платежу тощо) підписаний особисто позивачем, що останнім не оспорюється. Крім того, позивачем не оспорюється і факт отримання у 2007 році кредитних коштів, у відповідності до умов укладеного договору, а також не оспорюється факт користування кредитними коштами понад десять років. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволення позову про визнання недійсним кредитного договору у цілому.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року і постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги висновки судово-економічної експертизи, а також те, що банк приховав від позичальника повну та достовірну інформацію про умови кредитування, розмір реальної процентної ставки та кінцевої сукупності вартості кредиту, не попередив про валюті ризики. Вважає, що кредитний договір не відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів".
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
10 липня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", було укладено кредитній договір №107119, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 22500,00 доларів США на придбання автомобіля з кінцевим терміном повернення до 27 вересня 2013 року (а.с. 91-97).
За змістом пункту 2.2.3 кредитного договору позичальник зобовʼязаний здійснювати погашення кредиту в дату сплати згідно графіку погашення, зазначеному в Додатку №1, з врахуванням пункту 4.13 цього договору.
Пунктом 2.3.1 кредитного договору погоджено, що банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні конʼюнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому, банк за 20 днів до вступу в силу змін процентної ставки, направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки, до якого також додається графік погашення кредиту і відсотків, розрахований з врахуванням нової процентної ставки.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 кредитного договору за користування кредитом в період з дати списання коштів з поточного рахунку до дати погашення кредиту згідно пунктів 1.3, 2.2.3, 2.4.1, 4.13 договору, а також графіку погашення кредиту та процентів, наведеного в Додатку №1 до договору, позичальник сплачує банку проценти в розмірі 16% річних. Сплата процентів за користування кредитом, визначених у пунктів 4.1 договору, здійснюється в дату сплати процентів (кожного поточного місяця) згідно графіку погашення. При несплаті процентів в зазначений строк, вони вважаються простроченими.
Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником зобовʼязань з погашення кредиту, передбачених пунктами 1.3, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.13 договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Додатком №1 до кредитного договору №107119 від 28 вересня 2007 року сторонами погоджено графік погашення кредиту та процентів, яким визначено строки та розмір платежів (погашення тіла кредиту та процентів), які позичальнику необхідно сплачувати на виконання своїх зобовʼязань за договором (а.с. 98-99).
Графік погашення кредиту містить інформацію, щодо сукупної вартості кредиту, яку позичальник мав би сплатити відповідачеві за умови належного виконання зобовʼязань, а саме, загальна сума платежів складає 35370,06 доларів США, з яких сума платежів по погашенню тіла кредиту становить 25500,00 доларів США, сума процентів - 12870,06 доларів США (а.с. 99).