Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 376/158/16-ц
провадження № 61-10751св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Технологічна аграрна компанія обʼєднана",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Кашперської Т. Ц., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія обʼєднана" (далі - ПрАТ "ТАКО"), третя особа - ОСОБА_2, про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, посилаючись на те, що 11 серпня 2006 року між його матірʼю ОСОБА_3 (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Технологічна Аграрна Компанія" (далі - ЗАТ "ТАК") (орендар), правонаступником якого є ПрАТ "ТАКО", було укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди), за умовами якого ОСОБА_3 передала в оренду відповідачу належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 13,6856 га, яка знаходиться в межах Малолисовецької сільської ради Сквирського району Київської області, строком на 15 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після смерті матері він та його батько ОСОБА_4 успадкували в рівних частинах спірну земельну ділянку. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після смерті батька він та його брат ОСОБА_2 успадкували 1/2 частину вищевказаної земельної ділянки. Тобто йому на праві приватної власності належить 3/4 частини земельної ділянки, а його брату ОСОБА_2 - 1/4 частина. З часу укладення Договору оренди ПрАТ "ТАКО" не виплачує орендну плату, що ставить його у скрутне матеріальне становище. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив припинити Договір оренди.
Рішенням Сквирського районного суду міста Києва від 12 червня 2017 року у складі судді Клочко В. М. позов задоволено. Припинено договір оренди землі від 11 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ "ТАК", правонаступником якого є ПрАТ "ТАКО". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що орендар порушив істотні умови Договору оренди щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання цього договору.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "ТАКО" задоволено. Рішення Сквирського районного суду міста Києва від 12 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про систематичне невнесення відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою є правильними. Однак місцевий суд не звернув уваги на те, що спірна земельна ділянка, яка є предметом оренди, перебуває у спільній частковій власності позивача (3/4 частини) та третьої особи ОСОБА_2 (1/4 частина). Матеріали справи не містять даних про поділ в натурі спірної земельної ділянки між співвласниками чи про наявність у позивача права на представництво інтересів третьої особи ОСОБА_2 щодо розпорядження його частиною земельної ділянки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що його брат ОСОБА_2, який є співвласником спірної земельної ділянки, надав пояснення під час розгляду справи місцевим судом, якими повністю підтримав його позов. Разом з тим в матеріалах справи наявна заява третьої особи ОСОБА_2, в якій він також виразив підтримку в повному обсязі заявлених ним позовних вимог. Розгляд справи апеляційним судом 05 грудня 2017 року було проведено за відсутності його та представника, який подав заяву про відкладення розгляду справи.
У червні 2018 року ПрАТ "ТАКО" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що наведені у касаційній скарзі міркування і аргументи є безпідставними та необґрунтованими. Позивач та третя особа набули право власності в порядку спадкування на земельну ділянку в той час, коли вона вже перебувала в користуванні орендаря. Матеріали справи не містять даних про поділ в натурі спірної земельної ділянки між співвласниками чи про наявність у позивача права на представництво інтересів третьої особи щодо розпорядження його частиною земельної ділянки.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Сквирського районного суду Київської області.
05 травня 2018 року справа № 376/158/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що 11 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "ТАК", правонаступником якого є ПрАТ "ТАКО", було укладено Договір оренди, зареєстрований у Сквирському відділ Київської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" при Комітеті України по земельних ресурсах, про що в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі вчинено запис за № 040634800034.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2, підпунктом 3.1 пункту 3 Договору оренди в оренду передано земельну ділянку загальною площею 13,6856 га. Договір укладено на строк 15 років.
Підпунктами 4.1, 4.5 пункту 4 Договору оренди встановлено, що орендна плата нараховується і вноситься орендарем щорічно у формі та розмірі, визначеному цим договором, протягом усього строку оренди земельної ділянки - з моменту початку строку оренди по день фактичного припинення цього договору. Орендна плата вноситься орендарем щорічно до 31 грудня поточного року шляхом її виплати орендодавцю у грошовій формі.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обовʼязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обовʼязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Спадщину після її смерті в рівних частинах прийняли її син ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадщину, яка складалася з 1/2 частини спірної земельної ділянки, в рівних частинах (по 1/4) прийняли його сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником 3/4 частин спірної земельної ділянки, а його брат ОСОБА_2 - 1/4 частини цієї ділянки. Орендар протягом 9 років не сплачував орендну плату, тому наявні підставі для розірвання Договору оренди.