Постанова
Іменем України
08 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 182/3398/16-ц
провадження № 61-48844св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2018 року у складі судді Рибакової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_6, який проживав за адресою: АДРЕСА_2. Спадкоємцями за законом є дружина померлого ОСОБА_7 (мати позивача) та діти: він та ОСОБА_5 Кожен із них фактично прийняв спадщину, які домовились про те, що житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, що належав померлому на підставі договору забудови від 22 травня 1989 року, реєстраційний номер 1-1152, у майбутньому буде переоформлений на нього. При цьому його сестра ОСОБА_5 висунула вимогу щодо купівлі для неї квартири в рахунок її відмови від спадкового домоволодіння. 20 лютого 2006 року він купив у ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу.
27 лютого 2006 року він подарував квартиру ОСОБА_5, що підтверджується договором дарування від 27 лютого 2006 року. Після цього відповідач запевнила його, що під час переоформлення батьківської спадщини вона відмовиться від своєї частини на його користь. Такої ж думки була і його мати - ОСОБА_7 Він довірився відповідачу, виконав її вимоги, усі угоди були укладені за його кошти.
У січні 2016 року він побачив оголошення про продаж домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2. Автором оголошення була його сестра ОСОБА_5. Відповідач йому пояснила, що вона господарка, а матері візьмуть щось поменше та подешевше. З довідки КП НМБТІ йому стало відомо, що домоволодіння належить ОСОБА_7 Вважає, що мати підпала під вплив відповідача, яка змусила її оформити спадщину на домоволодіння через суд, приховуючи від нього цей факт.
Згодом йому стало відомо про існування рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2008 року, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль BMW X5 державний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, а також визнано за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок з господарчими будівлями, а також самовільно збудованими: тамбуром "а" розміром 3,45 х 1,3 м; сараєм "Е" розміром 5,96 х 3,45 м; наметом "е" розміром 1,3 х 2,07 м; сараєм "З" розміром 11,07 х 4,12 м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року вказане рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок із господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_2, а також самовільно збудованими: тамбуром "а" розміром 3,45 х 1,3 м; сараєм "Е" розміром 5,96 х 3,45 м; наметом "е" розміром 1,3 х 2,07 м; сараєм "З" розміром 11,07 х 4,12 м, у порядку спадкування за законом скасоване та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Вважає, що відповідач умисно шляхом обіцянки відмовитися від частини спадщини ввела його в оману щодо угоди дарування, прав та обовʼязків сторін, природи угоди, умовчала підстави угоди.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 27 лютого 2006 року між ним та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігуновим С. О., який зареєстрований у реєстрі за № 294.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що договір дарування спрямований на настання юридичних наслідків, що обумовлені ним, та відповідає дійсним намірам сторін. Посилання позивача на те, що договір дарування вчинено під впливом обману спростовуються пунктами 1, 6, 8 договору дарування, згідно з якими позивач, перебуваючи при здоровому розумі та ясній памʼяті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, безоплатно передав, а ОСОБА_5, прийняла в дар квартиру, посвідчив, що дарування здійснюється без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального, позивач підтвердив, що договір не приховує іншу угоду (купівлі-продаж, тощо) і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що підписанням договору дарування сторони засвідчили, що текст вказаного договору прочитано, його умови їм повністю зрозумілі, юридичні наслідки укладення договору та обовʼязки сторін, їх захист, витрати, повʼязані з оформленням цього договору нотаріусом розʼяснено. Доказів на підтвердження відсутності волевиявлення позивача на безоплатну передачу спірної квартири відповідачу позивачем не надано.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суди залишили поза увагою його доводи про те, що сестра ввела його в оману щодо правової природи правочину, він не мав дійсного волевиявлення на його укладення. Крім того, він не пропустив строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що 20 лютого 2006 року ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ним та ОСОБА_8, посвідченого нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Мігуновим С. О., зареєстрованого в реєстрі за № 226, придбав квартиру АДРЕСА_1. Право власності на вказану квартиру зареєстроване 24 лютого 2006 року КП "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" в книзі № 4 номер запису № 556, реєстраційний номер у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 9393522, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "НМБТІ" від 24 лютого 2006 року за № 9932093.