Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 521/19976/16-ц
провадження № 61-39392 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6,
третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Журавльова О. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним.
На обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 14 листопада 2012 року вона зареєстрована та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1. 17 червня 2016 року за вказаною адресою була також зареєстрована її малолітня донька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка з моменту народження проживає разом з нею.
До спірного жилого приміщення вона вселилася як член сімʼї його співвласників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за їх згодою. Разом з нею у квартирі зареєстровані та проживають її батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також брат ОСОБА_10
Поступово родинні відносини погіршувалися, наслідком чого стало спочатку звернення власників квартири до суду з позовом до ОСОБА_9,
ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення відповідачів, а після відмови у його задоволенні між ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
Оскільки після набуття у власність спірної квартири ОСОБА_3 не розпочав користуватися нею вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири є фіктивним.
Посилаючись на наведене, а також на те, що правочин щодо відчуження нерухомого майна, право користування яким має малолітня дитина, укладено без отримання відповідного дозволу органу опіки та піклування, чим порушено конституційне право дитини на житло, позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 662.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня
2017 року позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 662.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладення договору купівлі-продажу житлового приміщення, право користування яким має малолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, без попередньої згоди органу опіки та піклування, порушує гарантоване їй право на збереження житла та проживання разом з матірʼю, що свідчить про вчинення зазначеного правочину з порушенням вимог, додержання яких є необхідним для його чинності та має наслідком визнання його недійсним. Скасування Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради 28 липня 2016 року, на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року, реєстрації місця проживання малолітньої у квартирі АДРЕСА_1, на дату вчинення оспорюваного правочину, наслідком чого стало неотримання попередньої згоди органу опіки та піклування на укладення договору купівлі-продажу квартири від 30 липня
2016 року, не дає підстав для висновку про правомірність вчинення такого правочину без отримання відповідної згоди, зважаючи на те, що у подальшому реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 поновлено з 17 червня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_12 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня
2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої
ОСОБА_2, відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, апеляційний суд виходив з того, що реєстрацію місця проживання доньки позивача у квартирі АДРЕСА_1, було проведено органом надання адміністративних послуг за місцем проживання її матері за її заявою у період дії заборони на вчинення будь-яких дій з реєстрації місця проживання осіб у спірному житловому приміщенні, накладеної ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року, яку не було скасовано на час укладення оспорюваного правочину, а тому відчуження належної ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 квартири не потребувало згоди органу опіки та піклування. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, укладення договору купівлі-продажу належного на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житлового приміщення за відсутності згоди органу опіки та піклування на його відчуження порушує права малолітньої ОСОБА_2
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7, у якій заявник просила скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2018 року та залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що судове рішення апеляційного суду суперечить правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 01 липня 2015 року у справі № 6-396цс15, від
16 березня 2016 року у справі № 6-2918цс15 та від 20 січня 2016 року у справі
№ 6-2940цс15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не врахував, що малолітня донька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 набула право на проживання у спірній квартирі з часу народження, з огляду на те, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання того з батьків, з ким вона проживає. Зважаючи, що набуте новонародженою дитиною право на користування спірною квартирою захищається законом, висновки суду першої інстанції про те, що оспорюваний правочин порушує гарантії збереження права дитини на житло, з тих підстав, що новий власник житлового приміщення не може вважатися членом сімʼї матері дитини, є обгрунтованими. Суд апеляційної інстанції безпідставно повʼязав виникнення права користування малолітньої дитини з її реєстрацією у спірному житловому приміщенні, яка сама по собі не має ніякого правового значення з огляду на те, що дитина правомірно набула право користування ним, а тому згода органу опіки та піклування на відчуження цього нерухомого майна є обовʼязковою, у звʼязку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення житлових прав дитини, а відтак наявність підстав для задоволення позову.
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на касаційну скаргу, мотивований тим, що факт відсутності обовʼязкового попереднього дозволу на укладення договору купівлі-продажу квартири від 13 липня 2016 рокуне єбезумовною підставою для визнання його недійсним. Відповідно до положень чинного законодавства у разі відсутності обовʼязкового попереднього дозволу органу опіки та піклування судом може бути визнано недійсним правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, у той час як позивач власником спірної квартири не була, як і малолітня ОСОБА_2 не була дитиною власників (продавців) спірної квартири. ОСОБА_1 не входила до членів сімʼї власників, оскільки є племінницею ОСОБА_4 та двоюрідною сестрою ОСОБА_5, фактично у спірній квартирі з малолітньою донькою не проживала, що не може свідчити про порушення її та її малолітньої дитини права користування цим житловим приміщенням.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна щодо обʼєкта нерухомого майна № 67734986 від 30 липня 2016 року, на дату укладення оспорюваного правочину ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були співвласниками квартири АДРЕСА_1.
Згідно довідки з місця проживання про склад сімʼї від 29 липня 2016 року, на дату укладення оспорюваного правочину, у спірній квартирі були зареєстровані: ОСОБА_13 (відповідальний квартиронаймач) - з 13 червня 1967 року, його син ОСОБА_9 з 14 листопада 2012 року, його онук ОСОБА_10 з 23 грудня 2011 року, його невістка ОСОБА_8 з 14 листопада 2012 року, його онук
ОСОБА_5 - з 19 травня 1999 року; його онучка ОСОБА_14 - з
14 листопада 2012 року.
30 липня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з однієї сторони, та ОСОБА_3, з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 662, відповідно до якого
ОСОБА_3 набув у власність квартиру АДРЕСА_1.
Вартість квартири визначено за домовленістю сторін, у розмірі 148 703,00 грн, що відповідає її ринковій вартості, згідно звіту про оцінку майна від 30 липня 2016 року (пункт 3 договору).
Також судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_2, з батьком якої вона у зареєстрованому шлюбі не перебуває та разом з ним не проживає, отримує соціальну допомогу як малозабезпечена сімʼя.
На підставі заяви ОСОБА_1, 17 червня 2016 року Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснено реєстрацію місця проживання малолітньої за місцем реєстрації її матері за адресою: АДРЕСА_1.
Оскільки у період реєстрації місця проживання дитини за вказаною адресою, діяла заборона вчинення будь-яких дій з реєстрації місця проживання осіб за адресою: АДРЕСА_1, накладена за ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року, у межах розгляду справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, до
ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_1, треті особи, як не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_13, Малиновський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення, 28 липня 2016 року реєстрацію ОСОБА_2 за вказаною адресою було скасовано.
У подальшому, за результатами перевірки зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2, її реєстрацію за вказаною адресою поновлено з 17 червня
2016 року
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.