Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 360/513/18
провадження № 61-1964св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третя особа - приватний нотаріус Бородянського районного нотаріального округу Київської області Король Руслан Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана ОСОБА_8, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року у складі судді: Міланіч А. М., та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Ратнікової В. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Бородянського районного нотаріального округу Київської області Король Р. А., про визнання недійсним договору дарування.
Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі договору дарування від 14 травня 2013 року ОСОБА_9 подарував ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 21/50 частин, кожному, належної йому 21/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних будівель, в тому числі і літньої кухні-сараю літ. "В".
Позивач вважала, що літня кухня-сарай була включена в перелік надвірних споруд в цьому договорі неправомірно, оскільки дана будівля належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, так як в 2007 році ОСОБА_9 надав згоду на передачу їй частини земельної ділянки, що перебувала в його користуванні, і на підставі рішення Клавдієво-Тарасівської селищної ради від 26 жовтня 2007 року земельна ділянка площею 700 кв м була передана їй у власність для будівництва.
Рішенням Клавдієво-Тарасівської селищної ради від 26 лютого 2008 року позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації для будівництва житлового будинку на вказаній земельній ділянці, на підставі якого було здійснено розпланування земельної ділянки, виніс вісей житлового будинку та господарських будівель, видано свідоцтво на забудову. Відповідно до виготовленої технічної документації вона (позивачка) на місці старого сараю, який знаходився на наданій їй земельній ділянці, побудувала новий сарай.
Позивач вказувала, що договір дарування укладено з порушенням чинного законодавства, без зазначення кадастрового номера земельної ділянки, порушує її право власності на належне їй майно.
ОСОБА_4 просила визнати договір дарування від 14 травня 2013 року недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваним договором дарування жодні права чи охоронювані законом інтереси позивача не порушені і підстав для визнання його недійсним немає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове про відмову у позові.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що стороною оспорюваного договору дарування є також ОСОБА_9, проте суд першої інстанції не вирішив питання його участі у розгляді цієї справи. Як свідчить відзив відповідачів на позов, що датований 13 червня 2018 року, ОСОБА_9 помер. У порушення норм процесуального права суд першої інстанції не вирішив питання про залучення його спадкоємців до участі у справі як співвідповідачів, внаслідок чого ухвалив судове рішення про права та обовʼязки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_4 засобами поштового звʼязку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана ОСОБА_8, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що порушення прав та інтересів позивача укладенням договору дарування підтверджується її правами на новозбудований сарай на місці старого, який визначений у договорі дарування, а також на земельну ділянку, на якій розташований такий сарай. Позивачем було доведено наявність та реалізація передбаченого законом права як на передачу їй у приватну власність земельної ділянки, так і здійснення її забудови згідно отриманого дозволу від органу місцевого самоврядування та відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Договір дарування від 14 травня 2013 року укладений без дотримання істотних умов договору, оскільки в договорі дарування для ідентифікації переданих будівель та надвірних споруд не було вказано кадастрового номер земельної ділянки. Під час укладання Договору дарування було порушено істотні умови договору, дотримання яких є обовʼязковим під час укладання такого роду договорів.
Акцентує увагу на тому, що під час вирішення справи щодо визнання недійсним договору дарування права, свободи та інтереси спадкоємців дарувальника не були та не могли бути ані вирішеними, ані порушеними. Це підтверджується тим, що позовні вимоги ґрунтуються на тих обставинах, що спірний сарай-літня кухня, яка є предметом договору дарування, фактично не існує, юридичне підтвердження існування такого сараю немає, а земельна ділянка, на якій знаходиться такий сарай, була передана позивачу. Тому ані під час відмови у задоволенні позовних вимог, ані у випадку задоволення позовних вимог, спірний сарай не повернеться у власність спадкоємців дарувальника.