Постанова
Іменем України
08 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 624/99/17-ц
провадження № 61-31457св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Насінневе",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Насінневе" на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 року у складі судді Куст Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 жовтня
2017 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Котелевець А. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Насінневе" (далі - ПрАТ "Насінневе") про розірвання договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що їй належить земельна ділянка площею 4,8289 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області. Зазначену земельну ділянку позивач успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_5, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 12 квітня 2016 року за № 187.
Вказана земельна ділянка знаходиться в оренді Відкритого акціонерного товариства "Насінневе" (далі - ВАТ "Насінневе"), правонаступником якого є ПрАТ "Насінневе", на підставі договору оренди землі від 18 червня 2008 року № 490, укладеного з
ОСОБА_5
Про перехід права власності на орендовану земельну ділянку позивач письмово (заява від 04 листопада 2016 року) повідомляла орендаря та надала копію дубліката (який має силу оригіналу) свідоцтва про право на спадщину за законом (зареєстровано за № 187) та копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 70022075. У цих документах зазначено дані про нового власника земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки і місце її розташування.
Позивач повідомила про намір припинити дію договору оренди землі та просила не перешкоджати їй в цьому.
У відповідь на її заяву відповідач у своєму листі від 08 грудня 2016 року за
вих. № 2364 повідомив, що до позивача перейшли права та обовʼязки орендодавця за вказаним договором, розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається, договір є чинним і обовʼязковим для виконання сторонами, та зазначено, що її прохання викладене у заяві є необґрунтованим, тому відсутні підстави для його задоволення.
При цьому відповідач проігнорував умови пункту 40 договору, яким передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору, тому з викладеним у листі ПрАТ "Насінневе" від 08 грудня 2016 року за
вих. № 2364 позивач не згодна.
Крім того, позивач зверталась до відповідача із письмовою заявою щодо виплати їй орендної плати за користування земельною ділянкою, і просила перерахувати орендну плату на її картковий рахунок, вказавши при цьому його номер.
Відповідачем 06 грудня 2016 року перераховано позивачеві за 3 роки орендну плату в сумі 6 900,00 грн.
При цьому відповідач повідомив, що орендна плата виплачена їй не в повному обсязі та поставив умову, якщо земельна ділянка і надалі залишиться в оренді у
ПрАТ "Насінневе", їй виплатять решту.
Враховуючи такі обставини, позивач повторно звернулася до відповідача із письмовою заявою, в якій, посилаючись на умови договору оренди землі
від 18 червня 2008 року та на норми чинного законодавства, просила повернути їй земельну ділянку, у звʼязку з подальшим самостійним її обробітком, виплатити їй решту орендної плати шляхом перерахування коштів на картковий рахунок та укласти з нею додаткову угоду про припинення договору. Також просила про свою згоду чи відмову у задоволенні вимог повідомити письмово, рекомендованим листом на протязі десяти днів із дня отримання заяви.
16 січня 2017 року ПрАТ "Насінневе" отримано цей лист, але відповіді до теперішнього часу не надано.
Позивач, посилаючись на статтю 41 Конституції України, вважає, що відповідач порушує не тільки умови договору оренди землі від 18 червня 2008 року, а й її конституційні права.
На цей час орендна плата в повному обсязі позивачеві не виплачена, що також є черговим порушенням відповідачем договору оренди землі від 18 червня
2008 року, яким передбачено порядок та строки розрахунків із орендної плати, а саме пункт 11 цього договору.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просила розірвати договір оренди землі від 18 червня 2008 року № 490, укладений між ВАТ "Насінневе" та ОСОБА_5, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" Кегичівського РВР, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 квітня 2009 року за
№ 040969600211.
У червні 2017 року ПрАТ "Насінневе" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про зміну договору оренди землі, в якому просив змінити договір оренди земельної ділянки від 18 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та
ВАТ "Насінневе", зареєстрований 03 квітня 2009 року за № 040969600211, шляхом заміни сторони орендодавця - ОСОБА_5, його спадкоємцем та новим власником земельної ділянки, яка є обʼєктом оренди - ОСОБА_4
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Розірвано договір оренди землі від 18 червня 2008 року № 490, укладений між ВАТ "Насінневе", правонаступником якого є
ПрАТ "Насінневе", та ОСОБА_5, зареєстрований Харківською регіональною філією Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" Кегичівського РВР, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 квітня 2009 року за № 040969600211. У задоволенні зустрічного позову ПрАТ "Насінневе" відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що до ОСОБА_4 перейшло право власності на орендовану земельну ділянку, яка за умовами договору оренди землі від 18 червня 2008 року, має право на розірвання цього договору, у звʼязку із чим такі вимоги є законними та обгрунтованими.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "Насінневе" відхилено. Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно зʼясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2017 року ПрАТ "Насінневе" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у пункті 39 договору встановлено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, тому судами першої та апеляційної інстанцій у порушення статті 179 ЦПК України 2004 року не досліджено договір оренди землі у повному обсязі, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про наявність у позивача права на одностороннє розірвання договору оренди землі. Крім того, судами не встановлено чи дійсно на момент звернення з позовом до ПрАТ "Насінневе" відбулося порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_4, та чи дійсно наявне право, яке підлягає судовому захисту, чим порушено статтю 15 ЦК України та статтю 3 ЦПК України 2004 року.
У лютому 2018 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу
ПрАТ "Насінневе", у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.