ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/744/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2018 (суддя Смірнова О. В.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 (головуючий - Хачатрян В. С., судді: Склярук О. І., Слободін М. М.) у справі
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ"
про стягнення 207346,84 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У березні 2018 року Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, Міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" (далі - ТОВ "ФОБ", Товариство) про стягнення 207346,84 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,1805га по просп. Льва Ландау (колишня просп. 50-річчя СРСР), 22, у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (стаціонарна АЗС) літ. "А-1" загальною площею 121,4кв.м., право власності на яку 12.05.2016 зареєстровано за відповідачем, за період з 01.11.2017 по 28.02.2018, з посиланням на статтю 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 14, 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статті 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що починаючи з 06.10.2017 земельна ділянка комунальної власності територіальної громади м. Харкова загальною площею 0,1805га (далі - спірна земельна ділянка) використовується Товариством без укладення договору оренди, внаслідок чого Міськрада у спірний період була позбавлена можливості отримати дохід у заявленому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, тоді як відповідач безпідставно зберігав ці кошти, тим самим збільшуючи вартість власного майна.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2018 позов задоволено повністю.
4. Рішення мотивоване посиланнями на статті 152, 156, 157, 206 ЗК України, статті 22, 377, 1212, 1214 ЦК України, статті 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 14, 288 ПК України, пункт 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 (далі - Порядок №284), та статті 73, 74, 77, 86 26, 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виходячи з яких місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність належними і допустимими доказами завдання позивачу збитків внаслідок бездіяльності відповідача у вчиненні передбачених законодавством заходів з оформлення права користування спірною земельною ділянкою, на якій розташоване належне Товариству нерухоме майно (нежитлове приміщення загальною площею 121,4кв.м.)
5. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2019 зазначене рішення залишено без змін.
6. Постанова мотивована статтями 80, 83, 93, 120, 124, 125, 126 ЗК України, статтями 14, 288 ПК України, статтею 1212 ЦК України, статтями 13, 20 Закону України "Про оцінку земель" та статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 236, 264, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про те, що з моменту оформлення власником обʼєкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей обʼєкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що спричинило неправомірне безоплатне використання Товариством спірної земельної ділянки в період з 01.11.2017 по 28.02.2018, внаслідок чого відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки має повернути Міськраді безпідставно збережені належні позивачу кошти у спірній сумі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "ФОБ" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції статей 791, 120 ЗК України, статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" та статей 76, 77, 86, 236, 269 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження сформування спірної земельної ділянки та її реєстрації в Державному земельному кадастрі, визначення дійсної площі займаної відповідачем земельної ділянки, проведення нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки з наданням витягу з технічної документації про її нормативну грошову оцінку, а також щодо розрахунку недоотриманої орендної плати, тоді як наданий Міськрадою акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 21.02.2018, який складено відділом самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міськради не є таким доказом; 2) в силу вимог закону Товариство з 12.05.2016 має право користуватися і користується земельною ділянкою площею 0,1021га, розташованою по просп. Льва Ландау, 22, у м. Харкові, на тих самих умовах, що і попередній власник нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 121,4кв.м., тобто сплачувати за користування нею орендну плату у розмірі, визначеному договором оренди земельної ділянки від 15.01.2003, укладеним між Харківською міськрадою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Саян" (далі - ТОВ "Саян").
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Харківська міськрада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові, посилаючись зокрема на те, що витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки можливо отримати тільки у разі наявності розробленої та затвердженої технічної документації на конкретну земельну ділянку, яка (технічна документація) наразі не розроблена, в звʼязку з чим для розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів зазначений витяг оформляти непотрібно, а оскільки договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припинився відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, то у Товариства виник обовʼязок щодо сплати орендної плати після переходу права власності на нерухоме майно, тобто з 12.05.2016.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10. На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міськради від 13.06.2001 №1033 між Міськрадою та ТОВ "Саян" 15.01.2003 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1021га по просп. 50-річчя СРСР (просп. Льва Ландау), 22 у м. Харкові для експлуатації стаціонарної АЗС з пунктом реалізації та заміни моторного масла строком до 01.01.2025. Вказаний договір зареєстровано у Харківському міському управлінні земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) 15.01.2003 за №6902/03.
11. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2017 у справі №922/2793/17 позов Харківської міськради до TOB "Саян", третя особа - TOB "ФОБ", про розірвання договору оренди землі задоволено у повному обсязі. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0,1021га по просп. Пʼятдесятиріччя СРСР, 22 у м.Харкові, зареєстрований у Харківському міському управлінні земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) 15.01.2003 за №6902/03, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Саян". Зобовʼязано ТОВ "Саян" повернути земельну ділянку загальною площею 0,1021га по просп. 50-річчя СРСР з приведенням її у придатний для подальшого використання стан. Вказане судове рішення набрало законної сили 06.10.2017.
12. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.02.2018 №114779539 вбачається, що з 12.05.2016 за TOB "ФОБ" зареєстроване право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 121,4кв.м. по просп. Льва Ландау, 22 у м.Харкові на підставі договорів купівлі-продажу від 12.05.2016 №2092 та №2119. Відповідно до вказаної інформації речові права на земельну ділянку під вищевказаними будівлями не зареєстровані.
13. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 21.02.2018 здійснено комісійне обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ "ФОБ" з 12.05.2016 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,1805га по просп. Льва Ландау, 22 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування стаціонарної АЗС без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125, 126 ЗК України. Акт обстеження складено за участі головного спеціаліста Федорова В.В., інженера-геодезиста Мірки М.М. та інженера-землевпорядника Матвєєва Ю.М.
Позиція Верховного Суду
14. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
15. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Обʼєктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
16. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
17. Земельним податком є обовʼязковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обовʼязковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
18. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
19. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є субʼєктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України). З цих же мотивів заслуговує на увагу правильне твердження скаржника про те, що не будучи власником або постійним користувачем спірної земельної ділянки, Товариство неправомірно сплачувало земельний податок.
20. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повʼязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
21. За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
22. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний звʼязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обовʼязку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
23. Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у звʼязку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
24. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовʼязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовʼязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
25. Кондикційні зобовʼязання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
26. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобовʼязань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обовʼязковим елементом настання відповідальності в деліктних зобовʼязаннях. Натомість для кондикційних зобовʼязань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обовʼязок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобовʼязується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
27. Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобовʼязані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
28. Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.