1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



18 квітня 2019 року

м. Київ



Справа № 916/2179/17



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 (головуючий суддя - Колоколов С.І., судді: Савицький Я.Ф., Принцевська Н.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветеран" та ОСОБА_4

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

за участю:

від позивача: Митюк С.П. (довіреність від 23.03.18)

від третьої особи-1: Щербина О.Ю. (довіреність від 27.12.17)

від третьої особи-3:Воронюк М.О. (договір про надання правової допомоги) - адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" (далі - позивач, банк) звернувшись в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА", просило застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Позивач зазначав, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобовʼязання без встановлення обовʼязку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, а тому договори про зміни № 5, №6, №7 та договір про розірвання іпотечного договору від 31.08.2012 № 2094 (далі - Іпотечний договір), укладеного в забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором від 31.08.2012 №73/12, є нікчемними в силу статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2017 (головуючий суддя Оборотова О.Ю., судді Гуляк Г.І., Літвінов С.В.) у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Суд першої інстанції встановив нікчемність угод про внесення змін до іпотечного договору та правочину щодо його розірвання, однак відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з неналежного способу захисту, обраного позивачем, оскільки скасування державної реєстрації є обовʼязком органу державної реєстрації прав, який покладено на нього нормами законодавства України, та який виникає у відповідності до них. Реєстраційна служба жодним чином не порушила законні права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки останній не звертався з метою скасування державної реєстрації припинення іпотеки.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 (головуючий суддя - Лашин В.В., судді: Лавриненко Л.В., Богатир К.В.) вказане рішення скасовано, позов задоволено у повному обсязі. Підтримавши висновки суду першої інстанції про нікчемність угод про внесення змін до іпотечного договору та правочину щодо його розірвання, суд визнав, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину є належним способом захисту порушеного права.

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, скаржник) подав апеляційну скаргу на вказані рішення та постанову у справі та просив їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також скаржник просив залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у зв`язку із тим, що він є власником апартаментів АДРЕСА_1, загальною площею, 87,1 кв.м, а вимоги позивача у цій справі щодо визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину, в тому числі відносно апартаментів АДРЕСА_1, зачіпають майнові прав та інтереси ОСОБА_4, як власника вказаного майна, позаяк стосуються обтяження цього майна іпотекою.

Оскаржуваною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 закрито.

Апеляційна інстанція визнала, що суди обох інстанцій при розгляді даної справи не вирішували питань про права, інтереси та (або) обовʼязки ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить вказану ухвалу скасувати, справу направити до апеляційної інстанції для подальшого розгляду його апеляційної скарги, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення.

Скаржник обґрунтовує своє звернення тим, що він є власником нерухомого майна, яке за наслідками прийнятої у справі постанови обтяжується іпотекою, що в свою чергу безпосередньо впливає на його права та інтереси, зокрема щодо права розпоряджатись майном шляхом його відчуження.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувану ухвалу, як законну та таку, що відповідає обставинам справи, залишити без змін.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин оскаржувану ухвалу, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Апеляційний господарський суд у даній справі, що переглядається, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, встановивши, що: скаржник не є учасником справи; місцевим господарським судом не було вирішено питання про його права та обовʼязки, дійшов обґрунтованого висновку, що рішенням та постановою у справі питання про права, інтереси та (або) обовʼязки ОСОБА_4 не вирішувалося та правомірно закрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

Підстави для скасування вказаної ухвали відсутні з огляду на таке.

У справі встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 позов задоволено, застосовано наслідки недійсності нікчемних договорів шляхом повернення сторін у стан, який існував до укладення цих правочинів, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна, які були зареєстровані згідно Іпотечного договору, посвідченого 31.08.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., за реєстровим № 2094

Звертаючись до суду ОСОБА_4 вказував, що він є власником одного із майнових обʼєктів обтяжених іпотекою, а саме апартаментів АДРЕСА_1, загальною площею, 87,1 кв.м (далі - спірне майно, апартаменти АДРЕСА_1).

Отже, за доводами скаржника, позовні вимоги банку, та оскаржена у апеляційному порядку постанова, стосувались майнових прав та інтересів скаржника в розрізі можливості подальшого звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема на апартаменти АДРЕСА_1, а тому, як зазначає скаржник, вирішення питання щодо визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину має пряме відношення до майнових прав та інтересів ОСОБА_4

Апеляційним судом у звʼязку із наведеним встановлено, що у державному реєстрі іпотеку та обтяження щодо спірного майна на підставі Іпотечного договору зареєстровано 31.08.2012.

Встановлено і те, що право власності на апартаменти АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_4 з 14.08.2015, який здійснив реєстрацію на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обовʼязки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обовʼязки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обовʼязки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обовʼязки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обовʼязки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обовʼязки і такий звʼязок має бути очевидним та безумовним.

Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обовʼязки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обовʼязки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обовʼязки такої особи. Будь-який інший правовий звʼязок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Встановивши зазначені вище обставини щодо прийняття рішення суду про права, інтереси та (або) обовʼязки особи, яка не була залучена до участі у справі, суд вирішує питання про скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обовʼязки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обовʼязки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обовʼязки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового звʼязку між скаржником і сторонами у справі, в звʼязку з чим відсутній субʼєкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції мав першочергово зʼясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обовʼязки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обовʼязки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обовʼязки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.


................
Перейти до повного тексту