ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/6381/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"
представник позивача - Рогачова А.К.
відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"
представник відповідача - Шишка Ю.М.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордіс Плюс"
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не зʼявився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"
на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Дідиченко М.А. - головуючого, Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А. від 23 січня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Баранова Д.О. від 05 жовтня 2018 року
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із вимогою про розірвання з 17.11.2016 договору поруки № 4Н13532Д/П від 08.11.2016, укладеного між сторонами спору.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що виконав свої зобовʼязання за договором поруки шляхом сплати заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордіс плюс" перед відповідачем за кредитним договором, в забезпечення виконання зобовʼязань за яким і було укладено спірний договір поруки.
1.3. При цьому, відповідач свого зобовʼязання за договором поруки не виконав, а саме не передав у визначений договором та законом строк документи, що підтверджують зобовʼязання боржника за кредитним договором, чим порушив право позивача на стягнення заборгованості з боржника та осіб, які забезпечили виконання його зобовʼязань, що призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні договору поруки та погіршення фінансового стану останнього, у звʼязку із неможливістю стягнення зазначеної заборгованості та погашення власних зобовʼязань перед третіми особами.
1.4. Зазначене істотне порушення умов договору відповідачем, на переконання позивача, є підставою для розірвання договору поруки за рішенням суду у відповідності до положень ст. 651 Цивільного кодексу України.
2. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
2.1. 08.11.2016 між ТОВ "Нордіс плюс" та ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" був укладений кредитний договір № 4Л16111Г, за умовами якого Банк зобовʼязується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 500 000 000,00 грн. з ціллю фінансування поточної діяльності товариства в обмін на зобовʼзання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначених цим договором розмірах та терміни.
2.2. 08.11.2016 між ТОВ "Лекс-Грант" та ПАТ КБ "Приватбанк" був укладений договір поруки № 4Н13532Д/П, згідно з умовами якого, поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником - ТОВ "Нордіс Плюс" своїх зобовʼязань за кредитними договорами: № 4Н13532Д від 11.09.2013, № 4Н14030И від 21.01.2014, №4Н14244И від 02.07.2014, а саме, з повернення кредиту та виплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів (п. 1 договору).
2.3. Згідно з п. 2 та п. 3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обовʼязку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.
2.4. Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобовʼязань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобовʼязання.
2.5. Поручитель зобовʼязаний виконати обовʼязок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.
2.6. Пунктом 8 договору передбачено, що до поручителя, що виконав обовʼязки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору (ам,) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобовʼязання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобовʼязання.
2.7. Відповідно до п. 10 договору кредитор зобовʼязаний у випадку виконання поручителем обовʼязку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обовʼязків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обовʼязки боржника за кредитним договором.
2.8. Як стверджує позивач, на підставі платіжних доручень №79 від 09.11.2016 р., № 80 від 09.11.2016 та №81 від 09.11.2016 на виконання умов Договору поруки перераховано відповідачу 678 950 522,42 грн. з призначенням платежу: "виконання зобовʼязань за кредитними договорами № 4Н13532Д від 11.09.2013, № 4Н14030И від 21.01.2014, № 4Н14244И від 02.07.2014 згідно з договором поруки №4Н13532Д/П від 08.11.2016 р.".
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3.2. Відмовляючи в задоволенні позову, суди дійшли висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано наявності підстав для розірвання договору, дотримання сторонами порядку розірвання спірного договору поруки, як і того, в чому саме полягає завдана йому шкода, який її розмір, який причинно-наслідковий звʼязок існує між такою шкодою та порушеннями умов договору поруки відповідачем, або того, яким саме чином позивач зазнав такої шкоди, з огляду на відсутність з його боку будь-яких спроб фактично "отримати очікуване ним за договором".
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
5.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги, позивачем зазначено, що оскаржувані судові рішення прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а саме, судами неповно зʼясовано обставини справи, невмотивовано прийняті рішення, позбавлено позивача права на доведення власної позиції та витребування доказів, не враховано та неправильно застосовано положення, зокрема, статті 651 Цивільного кодексу України.
5.2. На переконання скаржника, ним належними та допустимими доказами доведено, що відповідачем вчинено істотне порушення умов договору, яке є достатньою та самостійною підставою для розірвання договору у судовому порядку, у звʼязку позбавленням позивача того, на що останній розраховав при укладенні договору та внаслідок якого позивач зазнав збитків, а саме можливості вимагати від третіх осіб повернення коштів, сплачених позивачем за договором поруки та виконання власних зобовʼязань перед третіми особами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
6.1. Верховний Суд, враховуючи межі та повноваження суду касаційної інстанції, встановлені ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.
6.2. Згідно із положеннями, зокрема, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.
6.3. З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.
6.4. Таким чином, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними та допустимими доказами сукупності таких умов: (1) наявності у позивача певного субʼєктивного права (інтересу); (2) порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; (3) належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування), а відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов - унеможливлює задоволення позову.
6.5. Предметом позову у даній справі є вимога позивача про розірвання договору поруки з підстав істотного порушення відповідачем умов такого договору.