ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/1270/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
за участю представників:
позивача - не зʼявився
відповідача - не зʼявився
третьої особи 1 - Колток О.М.
третьої особи 2 - не зʼявився
третьої особи 3 - не зʼявився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 (головуючий суддя Буравльов С.І., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 (суддя Курдельчук І.Д.) у справі № 908/1270/17
за позовом Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: 1) Кабінету Міністрів України, 2) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 3) Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз"
про визнання недійсним договору № 2 від 24.07.2012,
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. У липні 2017 року Інзівська сільська рада Приморського району Запорізької області (далі - позивач) звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору № 2 від 24.07.2012, укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Інзівською сільською радою Запорізької області.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що взяття позивачем зобовʼязань щодо повернення грошових коштів, отриманих від відповідача, на добудову обʼєкту за відсутності бюджетного фінансування на ці цілі унеможливлює їх виконання, внаслідок чого вони є завідомо не виконуваними відповідачем, як органом місцевого самоврядування.
Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судами попередніх інстанцій
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019, позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними пункт 1.1 та підпункт 2.3.15 пункту 2.3 договору від 24.07.2012, а саме в частині зобовʼязання замовника повернути кошти Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". У задоволенні решти позову відмовлено.
2.1. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що оскільки правочин між сторонами укладено на виконання державного замовлення (розпорядження), результати робіт, профінансовані відповідачем за умовами спірного правочину, перейшли у державну власність, зобовʼязаною стороною у таких правовідносинах в частині відшкодування витрат товариства слід вважати державу, а тому договір в частині його умов, що передбачають покладення обовʼязку з повернення коштів на сільську раду, є порушенням статей 12, 13, 183 ГК України та бюджетного законодавства, оскільки такі витрати місцевого бюджету не передбачалися та не були погоджені в установленому законом порядку.
2.2. Апеляційний господарський суд, обгрунтовуючи оскаржувану постанову, вказав, що пункт 1.1 та підпункт 2.3.15 пункту 2.3 оспорюваного договору в частині покладення обовʼязку на позивача щодо повернення коштів, наданих для виконання робіт по добудові газопроводу, у разі відсутності бюджетного фінансування, є прийняттям Інзівською сільською радою зобовʼязання без відповідних бюджетних асигнувань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
4. Посилання судів попередніх інстанцій у судових рішеннях на ту обставину, що взяття бюджетною установою зобовʼязання без встановлених бюджетних асигнувань є порушенням Бюджетного кодексу України, а тому виключає настання будь-яких наслідків за невиконання стороною таких зобовʼязань, є безпідставними і такими, що не узгоджуються з характером спірних правовідносин сторін, умовами договору і вимогами чинного законодавства, оскільки судами помилково ототожнено поняття "бюджетне зобовʼязання" (п. 7 ст. 2 Бюджетного кодексу України) та "господарське зобовʼязання" (ч. 1 ст. 173 ГК).
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відсутність субвенцій з Державного бюджету України, призначених для відшкодування витрат на будівництво газопроводу, є підставою для звільнення позивача від виконання зобовʼязання за договором, у звʼязку з чим дійшли передчасного висновку про недійсність окремих положень Договору.
4.2. Погоджуючись з висновком місцевого суду про задоволення позову в частині визнання недійсним пункту 1.1 та підпункту 2.3.15 пункту 2.3 Договору з підстав порушення бюджетного законодавства, апеляційний суд допустив порушення норм матеріального права та безпідставно відступив від практики Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, викладеної у постановах Верховного Суду №908/1076/17, №908/489/17, №922/541/17, яка свідчить про те, що між сторонами у справі виникли не бюджетні, а майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У звʼязку з цим застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є хибним.
5. Позивач не подав відзиву на касаційну скаргу, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
6. Кабінет Міністрів України, який є третьою особою 1 у даній справі, 03.04.2019 подав відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 11.03.2019 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 01.04.2019, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення цієї ухвали, вручення йому вказаної ухвали суду 15.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з огляду на приписи статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив суд залишає без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
7. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 24.07.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Нафтогаз) та Інзівською сільською радою Приморського району Запорізької області (далі - замовник) укладено договір № 2.
7.1. Відповідно до п. 1.1 договору Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" та на умовах договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу "Переліку обʼєктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", та графіку фінансування спорудження обʼєкта газопостачання, здійснює фінансування добудови обʼєкта газопостачання: "Газопостачання с. Інзовка Приморського району. І черга будівництва" (далі - обʼєкт), а замовник зобовʼязується здійснити добудову обʼєкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного обʼєкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову обʼєкта.
7.2. Згідно із п. 2.3.15 договору замовник зобовʼязується протягом року, наступного за роком введення обʼєкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову обʼєкта.
7.3. Відповідно до п. 3.1, 3.3 договору загальний обсяг фінансування за договором складає 6 062 312,00 грн; фінансування Нафтогазом робіт із завершення будівництва обʼєкта буде здійснюватись в межах витрат, передбачених фінансовим планом та збалансованим бюджетом грошових коштів Нафтогазу на відповідний період.
7.4. Договір укладено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", згідно із яким для забезпечення добудови газопроводів Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повинна укласти відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
7.5. На виконання умов укладеного договору щодо фінансування добудови (будівництва) обʼєкта газопостачання, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у сумі 5 562 312 грн.
7.6. 08.04.2013 невикористані Інзівською сільською радою грошові кошти у сумі 73 984,26 грн були повернуті відповідачу.
7.7. У відповідності до декларації про готовність обʼєкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Запорізької області від 20.12.2012 за № ЗП14212510547, обʼєкт, визначений договором, був збудований та введений в експлуатацію.
7.8. Господарськими судами установлено, що укладений між сторонами договір в частині фінансування будівництва та в частині побудови обʼєкта та введення його в експлуатацію виконано повністю.
7.9. На виконання розпорядження, рішення Ради від 12.07.2012 № 2 та розпорядження Голови Запорізької обласної державної адміністрації від 02.07.2012 №309, обʼєкт, побудований за договором, передано у державну власність на баланс ПАТ "Запоріжгаз".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
8. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
9. Спір у справі виник у звʼязку з тим, що договір № 2 від 24.07.2012, на думку позивача, суперечить нормам чинного законодавства, оскільки був укладений протягом бюджетного періоду, за яким розпорядником бюджетних коштів взято зобовʼязання без відповідних бюджетних асигнувань.
10. Як зазначено у преамбулі Договору, його укладено НАК "Нафтогаз України" та Інзівською сільською радою на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", відповідно до діючого законодавства України.
11. Господарськими судами установлено, що НАК "Нафтогаз України" здійснила фінансування добудови (будівництва) обʼєкта у сумі 5 562 312 грн, а Інзівська сільська рада на виділені грошові кошти здійснила організацію будівництва зазначеного у Договорі газопроводу. Після закінчення будівництва газопроводу та введення його в експлуатацію сільська рада передала газопровід у власність Держави. Залишок невикористаних під час будівництва газопроводу грошових коштів у сумі 73 984,26 грн позивач повернув НАК "Нафтогаз України".
12. Відповідно до приписів частини третьої статті 5 Господарського кодексу України субʼєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
При цьому, враховуючи те, що субʼєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах суспільного господарського порядку, вони повинні додержуватись не тільки вимог законодавства, а й стратегічних економічних рішень держави.
13. Відповідно до положень частини 1 та 4 статті 9 Господарського кодексу України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів субʼєктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах.
14. В силу статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
15. Згідно з абзацом третім пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (який був чинний на час видання Розпорядження) одним із повноважень Кабінету Міністрів України є визначення доцільності розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечення їх виконання.
16. Державна цільова програма - це комплекс взаємоповʼязаних завдань і заходів, які спрямовані на розвʼязання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням (стаття 1 Закону України "Про державні цільові програми").
17. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1158 затверджено Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року, метою якої є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.