ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/1973/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - не зʼявився,
відповідача - Кириленка О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз",
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Пінчук В.І.)
від 14.06.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді - Дідиченко М.А., Жук Г.А.)
від 21.01.2019,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт",
до акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз",
про стягнення 1 374 126,00 грн,
В С Т А Н О В И В:
у лютому 2018 року ТОВ "Хеліпорт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" про стягнення 1 374 126,00 грн, з яких 124 433,62 грн 3% річних та 1 249 692,38 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовʼязань з оплати заборгованості за договором поставки № 940 від 31.08.2012, стягнутої рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі №901/2028/13.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 83 591,91 грн 3% річних та 674 947,97 грн інфляційних втрат.
Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що у разі невиконання судового рішення про стягнення з боржника коштів, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних втрат та процентів річних до повного виконання грошового зобовʼязання. Часткове задоволення позову обґрунтовано застосуванням судом наслідків спливу позовної давності, про що було заявлено відповідачем.
АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Вказує на помилкове стягнення судами 3% річних та інфляційний втрат, які неправомірно нараховані на суми судового збору та 3% річних, стягнутих рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі №901/2028/13.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, між ТОВ "Хеліпорт" (постачальник) та АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (покупець) 31.08.2012 укладено договір поставки № 940, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовʼязався передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар відповідно до специфікації (додаток №1), яка є невідʼємною частиною договору, а покупець зобовʼязався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 1 103 343,93 грн, який відповідачем було оплачено лише частково на суму 200 000,00 грн, у звʼязку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 903 343,93 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" про стягнення 928 695,52 грн, з яких 903 343,93 грн заборгованості, 18 108,28 грн пені та 7 243,31 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі №901/2028/13 задоволено частково позов ТОВ "Хеліпорт", стягнуто з АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 903 343,93 грн заборгованості, 7 243,31 грн 3% річних та 18 211,73 грн судового збору.
24.09.2013 на примусове виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі № 901/2028/13 видано наказ.
Центральним відділом Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим 07.10.2013 відкрито виконавче провадження № 40041299 з виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013.
ТОВ "Хеліпорт" зверталося до Господарського суду Київської області з заявою про видачу дублікату судового наказу у справі № 901/2028/13, в якій вказувало на те, що в результаті тимчасової анексії АР Крим та м. Севастополя було втрачено виконавче провадження № 40041299.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2018 у справі № 901/2028/13 (залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018) заяву ТОВ "Хеліпорт" про видачу дублікату наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2013 у справі № 910/2028/13 задоволено, видано дублікат наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2013 у справі № 901/2028/13 про стягнення з відповідача на користь ТОВ "Хеліпорт" 903 343,93 грн заборгованості, 7 243,31 грн 3% річних та 18 211,73 грн судового збору.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору та вказаного рішення суду, позивач звернувся з позовом у цій справі про стягнення 124 433,62 грн 3% річних та 1 249 692,38 грн збитків від інфляції, нарахованих за період з 03.09.2013 по 19.02.2018.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з ст. 526 ЦК України, вимоги якої кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовʼязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі № 901/2028/13 встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобовʼязань з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 940 від 31.08.2012, що і стало підставою для задоволення позову про стягнення з відповідача грошових коштів.
Вказаним рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару за договором поставки №940 від 31.08.2012 на загальну суму 1 103 343,93 грн, факт настання строку оплати за вказаним договором та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 903 343,93 грн (з урахуванням часткової оплати на суму 200 000,00 грн).
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобовʼязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовʼязання, на вимогу кредитора зобовʼязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.