ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 902/311/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Овчарик В. М.,
за участю представників:
позивача - не зʼявилися,
відповідача-1 - не зʼявилися,
відповідача-2 - Пащенко Л. М. (керівник),
третьої особи-1 - не зʼявилися,
третьої особи-2 - не зʼявилися,
прокуратури - Попенка О. С. (за посвідченням від 15.03.2016 №042031),
розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.10.2018 (суддя Банасько О. О.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 (головуючий - Маціщук А. В., судді: Гудак А. В., Петухов М. Г.) у справі
за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до 1) Виконавчого комітету Вінницької міської ради,
2) Громадської організації "Вінницький туристсько-спортивний союз",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
1) Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур",
2) Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист",
про скасування рішення та свідоцтва про право власності на майно, визнання права власності за державою та повернення майна
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 15.06.2018 заступник прокурора Вінницької області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - Вінницький міськвиконком, Виконком) і Громадської організації "Вінницький туристсько-спортивний союз" (далі - ГО "Вінницький туристсько-спортивний союз", Організація) про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Вінницького міськвиконкому №1973 від 12.11.2001 про оформлення права власності Вінницькому спортивно-туристському союзу на будівлі по вул. Пушкіна, 40, 42 у м. Вінниці в частині оформлення права власності на приміщення: літ. "А" - туристичний комплекс загальною площею 603,3кв.м., літ. "Б" - ресторан загальною площею 495,1кв.м. (далі - спірне нерухоме майно), 2) скасування свідоцтва про право власності на будівлі №113 від 13.11.2001, виданого Вінницькому туристсько-спортивному союзу (далі - Вінницький ТСС) Виконкомом в частині оформлення права власності на будівлі по вул. Пушкіна, 40, 42 у м. Вінниці; 3) визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд) на вищезазначені будівлі; 4) зобовʼязання ГО "Вінницький туристсько-спортивний союз" повернути Фонду спірне нерухоме майно.
2. Позовна заява обґрунтовується виявленням у 2018 році прокуратурою Вінницької області порушення права власності держави Вінницьким міськвиконкомом та ГО "Вінницький туристська-спортивний союз" при оформленні права приватної власності на спірне нерухоме майно, оскільки у 2001 році без погодження ФДМУ це майно вибуло з власності держави поза її волею на підставі оспорюваних рішення та свідоцтва, а його державна реєстрація за Організацією була проведена 13.03.2007 Комунальним підприємством "Вінницьке обласне обʼєднане бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Вінницьке ОО БТІ").
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.10.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 256, 257, 261, 267, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 4, 5, 7 Закону України "Про Фонд державного майна України", статей 2, 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", пунктів 1, 3 Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 №3943-ХІІ та статей 11, 13, 73, 74, 76-79, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, що обумовлено доведеністю порушення відповідачами прав держави в особі ФДМУ внаслідок вибуття спірного нерухомого майна з володіння держави без її волі та згоди, а оспорюване рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права колективної власності суперечить чинному законодавству, яким врегульовано правовий статус майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України, як державного майна, але в подальшому відмовили у позові з підстав спливу позовної давності без поважних причин, про застосування якої було заявлено ГО "Вінницький туристська-спортивний союз". При цьому місцевим та апеляційним господарськими судами зазначено, що матеріали справи не містять доказів того, що Фонд державного майна України (в особі його відділення) обʼєктивно не міг дізнатися про порушене право власності держави на спірні обʼєкти, враховуючи попередню наявність у позивача Переліку установ, організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Федерації профспілок України загальносоюзної конференції профспілок України Загальної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС), проведення ФДМУ інвентаризації обʼєктів Федерації профспілок України у 1997 році, тоді як прийняттю Виконкомом оспорюваних актів передували запити Вінницького ТСС, зокрема, листом №1-16/1154 від 18.04.2001, адресованим президенту Вінницького ТСС на запит №16 від 12.04.2001, Регіональне відділення ФДМУ по Вінницькій області (далі - РВ ФДМУ по Вінницькій області) повідомило, що у базі даних відділення зазначені будівлі відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, заступник прокурора Рівненської області звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 257, 261, 267 ЦК України та статей 73, 76, 79, 86, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) Фонд не міг дізнатися про порушення свого права в момент проведення інвентаризації обʼєктів Федерації профспілок України, оскільки фактично інвентаризація не проводилася, а Переліки установ, організацій і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конференції профспілок (колишнього ВЦРПС) складені на підставі статистичних даних обласних статистичних управлінь та податкової державної адміністрації, оскільки Федерація профспілок України заборонила підвідомчим організаціям приймати участь у проведенні інвентаризації; 2) наявність у ФДМУ відомостей про перебування спірного майна у віданні Федерації профспілок України (далі - ФПУ) жодним чином не свідчить про обізнаність щодо зміни форми власності державного майна та необхідність вжиття заходів щодо захисту майнових прав держави; 3) судами залишено поза увагою доводи позивача про відсутність інформації щодо реєстрації речового права на спірне нерухоме майно у загальнодоступних джерелах, зокрема у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно; 4) апеляційним судом не звернуто уваги на те, що Президією ФПУ прийнято постанову від 19.07.2007 №П-13-7 "Про загострення ситуації навколо профспілкового майна", пунктом 4 якої заборонено керівництву ФПУ, всеукраїнським профспілкам, територіальним обʼєднанням організацій профспілок, а також іншим субʼєктам господарювання надавати будь-яку інформацію щодо обʼєктів профспілкової власності на запити державних органів, що свідчить про створення Фонду перепон у проведенні інвентаризації майна, яка перебуває у володінні ФПУ, і обʼєктивне позбавлення ФДМУ можливості дізнатися про вибуття майна з державної власності; 5) лист РВ ФДМУ по Вінницькій області №1-16/1154 від 18.04.2001 не є належним та достатнім доказом обізнаності ФДМУ з вибуттям спірного нерухомого майна з державної власності, так як зі змісту цього листа неможливо встановити, чи взагалі стосується наведена у ньому інформація спірного майна.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. ГО "Вінницький туристсько-спортивний союз" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. Постановою колегії Центральної ради по туризму та екскурсіях ВЦРПС № 10-36 від 21.07.1989 р. ліквідовано Вінницьку обласну раду по туризму та екскурсіях і створено на базі туристсько-екскурсійних підприємств і організацій області Вінницьке обласне туристсько-екскурсійне виробниче обʼєднання "Вінницятурист", яке здійснює свою діяльність на підставі Закону СРСР "Про державне підприємство (обʼєднання)".
9. Відповідно до пунктів 1, 2, 10 Статуту, затвердженого постановою колегії Української республіканської ради по туризму та екскурсіях (протокол № 9 від 25.08.1989) Вінницьке обласне туристсько-екскурсійне виробниче обʼєднання (скорочена назва - обʼєднання "Вінницятурист", в подальшому - обʼєднання) знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях. Обʼєднання "Вінницятурист" є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі повного господарського розрахунку і самофінансування і діє в порядку і на умовах, передбачених постановою Секретаріату ВЦРПС від 18.12.1987 №31-9 "Про розширення сфери застосування повного господарського розрахунку і самофінансування на підприємствах (обʼєднаннях) і в організаціях Центральної ради по туризму та екскурсіях і приведення нових умов господарювання у відповідність із Законом СРСР "Про державне підприємство (обʼєднання)". Реорганізація та припинення діяльності обʼєднання провадиться за рішенням Центральної ради по туризму та екскурсіях або за його дорученням - Українською республіканською радою по туризму та екскурсіях.
10. Згідно з пунктами 1.1, 3.1, 3.2 Статуту Вінницького обласного туристсько-екскурсійного виробничого обʼєднання "Вінницятурист" з особливим апаратом управління, затвердженого постановою колегії Української республіканської ради по туризму та екскурсіях (протокол №12 від 29.11.1990) Вінницьке обласне туристсько-екскурсійне виробниче обʼєднання створено на базі майна, належного профспілкам України на праві власності і призначене для організації активного відпочинку трудящих і членів їх сімей, перебуває в безпосередньому підпорядкуванні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях. Майно обʼєднання складають основні фонди, оборотні кошти, цінні папери і інші цінності, відображені в самостійному балансі. Майно належить обʼєднанню на праві повного господарського відання.
11. 31.05.1991 Радою фонду профспілкового майна Всесоюзної центральної ради профспілок прийнято постанову №1-4 "Про передачу у відання туристських клубів як колективних членів туристсько-спортивного союзу СРСР", відповідно до якої погоджено пропозицію передати майно турклубам як колективним членам туристично-спортивного Союзу в безстрокове, безоплатне користування.
12. У відповідності до листа голови Ради Федерації незалежних профспілок Вінницької області Баранського В.В. №011-15 від 28.01.1992 Федерацією визнано за доцільне передати Вінницькому ТСС профспілкове майно міського турклубу "Меркурій" та доручити Вінницькому відділенню АТ "Укрпрофтур" здійснити вказану передачу майна.
13. Наказом Вінницького відділення "Вінницятурист" (ТЕВО "Вінницятурист") №19 від 25.02.1992 Вінницькому ТСС передано функції по розвитку самодіяльного туризму, який є правонаступником Вінницького відділення "Вінницятурист" АТ "Укрпрофтур" у питаннях самодіяльного туризму. Згідно з пунктом 2 зазначеного наказу міський турклуб "Меркурій" передано на баланс Вінницькому ТСС.
14. Відповідно до пункту 1.4 Установчого договору від 25.02.1992, укладеного між Вінницьким відділенням Українського акціонерного товариства "Укрпрофтур" та Вінницьким ТСС, у відання останнього безоплатно і в безстрокове користування передано все профспілкове майно, яке перебуває на балансі Вінницького міського туристичного клубу "Меркурій".
15. Згідно з рішенням Вінницького міськвиконкому №407 від 29.06.1995 зареєстровано обʼєднання громадян "Вінницький туристсько-спортивний союз" та видано свідоцтво про реєстрацію № 40 від 29.06.1995.
16. 08.06.2001 Вінницький ТСС звернувся до Виконкому із заявою №29, в якій просив у звʼязку з необхідністю визначення права власності на одноповерхові будинки по вул. Пушкіна, 40, 42 розглянути питання і визначити власником вказаних будинків Вінницький ТСС.
17. Рішенням Вінницького міськвиконкому №1973 від 12.11.2001 оформлено Вінницькому ТСС право колективної власності на будівлі по вул. Пушкіна, 40, 42, що складаються з приміщень: літери "А" - туристичний комплекс загальною площею 603,3кв.м.; літери "Б" - ресторан загальною площею 495,1кв.м.; І - мощення, та 13.11.2001 Вінницькому ТСС видано свідоцтво про право власності на вказані будівлі. Згідно з реєстраційним посвідченням №867 від 13.03.2007, виданим КП "Вінницьке ОО БТІ", будівлі по вул. Пушкіна, 40,42 у м. Вінниці належать Вінницькому ТСС на праві колективної власності.
18. Матеріали справи містять низку довідок, наданих Вінницькому ТСС щодо відповідності будівель по вул. Пушкіна, 40, 42 вимогам та нормам законодавства, які передували прийняттю Виконкомом рішення про оформлення права власності Вінницькому ТСС на вказані будівлі. Так, листом РВ ФДМУ по Вінницькій області №1-16/1154 від 18.04.2001, адресованим президенту Вінницького ТСС на запит №16 від 12.04.2001, повідомлено, що у базі даних відділення зазначені будівлі відсутні.
19. Відповідно до листа Вінницької міської ради № 01-09-787 від 17.04.2001 будинки по вул. Пушкіна, 40, 42 у переліку обʼєктів комунальної власності не значаться.
20. Також листом №266 від 18.04.2001 Вінницьке обласне обʼєднане бюро технічної інвентаризації повідомило Вінницькому ТСС, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи на туристичний комплекс, розташований за адресою м. Вінниця вул. Пушкіна, 40-42, реєстрація права власності станом на 17.04.2001 в БТІ не проводилася.
21. 06.04.2018 Прокуратура Вінницької області звернулась з листом №05/1-503вих-18, в якому просила ФДМУ повідомити, яким чином будівлі по вул. Пушкіна, 40, 42 у м. Вінниці (Вінницький міський туристичний клуб "Меркурій") вибули з державної власності, чим порушено права держави при приватизації будівель, коли про ці порушення стало відомо ФДМУ та надати Перелік установ, організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Федерації профспілок України загальносоюзної конференції, складений Фондом державного майна України у 1996 році.
22. У відповідь на вказаний лист ФДМУ листом №10-24-8372 від 26.04.2018 повідомив, що Фонд не надавав в установленому порядку погодження на відчуження будівель та йому не було відомо про зміну форми власності. Додатком до листа долучено Перелік установ, організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Федерації профспілок України загальносоюзної конференції профспілок. У цьому Переліку за порядковим №15 зазначено Туристичний клуб "Меркурій" за адресою: м. Вінниця, вул. Пушкіна, 42.
Позиція Верховного Суду
23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
24. Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
25. Вирішуючи спір, суд повинен надати обʼєктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
26. Способи захисту порушених прав встановлені статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 ЦК України до яких відноситься, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Виконкому та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно суду необхідно встановити їх невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти. Також обовʼязковою умовою визнання цих актів недійсними є порушення у звʼязку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
27. Відповідно до статті 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління СРСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
28. Статтею 21 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 №697-ХІІ (чинного на час прийняття оспорюваних рішення і свідоцтва) передбачені підстави виникнення права колективної власності. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, цією статтею не передбачено такої підстави виникнення права власності громадського обʼєднання, як передача майна від союзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.
29. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 №2268-ХП "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та обʼєктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено передати Фонду державного майна України.
30. Пунктами 1, 3 Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення субʼєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, це майно є загальнодержавною власністю.
31. Оскільки законодавчого визначення субʼєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР на даний час не відбулося, то функція по управлінню державним майном була покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 07.07.1992 - на Фонд державного майна України.
32. Частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обовʼязки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
33. Відповідно до пунктів 1, 4, 6 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992, яка втратила чинність з 06.01.2012, ФДМУ є державним органом, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна, і основними завданнями якого є, зокрема захист майнових прав України на її території та за кордоном, здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації тощо. Фонд має право одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до Державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.
34. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України", який набрав чинності з 06.01.2012, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління обʼєктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо обʼєктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
35. Згідно з пунктами 1-3, 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" до основних завдань Фонду державного майна України належать зокрема: реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна; організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням; управління обʼєктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.
36. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" ФДМУ як у сфері приватизації державного майна, зокрема здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; здійснює продаж державного майна в процесі його приватизації; представляє відповідно до законодавства інтереси України з питань визнання прав і регулювання відносин власності та використання державного майна, визначає право власності держави на розташоване на території України майно, майнові права та інші активи підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, які під час утворення господарських товариств передаються до їх статутного капіталу; приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації.
37. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ФДМУ як державний орган зобовʼязаний здійснювати захист майнових прав держави і повинен вчиняти необхідні дії щодо реалізації права державної власності, тоді як листами РВ ФДМУ по Вінницькій області №1-16/1154 від 18.04.2001 та Вінницького обласного обʼєднаного бюро технічної інвентаризації №266 від 18.04.2001 на запит Вінницького ТСС повідомлено, що будинки по вул. Пушкіна, 40, 42 у базі даних відділення ФДМУ відсутні і реєстрація права власності на них станом на квітень 2001 року не вчинена, тобто довідкою, яка передувала прийняттю Виконкомом рішення про оформлення права власності на вказані будівлі за Вінницьким ТСС, компетентними державними органами, зокрема позивачем не підтверджено факту належності державі спірного нерухомого майна. При цьому прокурором вірно визначено ФДМУ органом, який уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, в тому числі спірним нерухомим майном, яке залишалося у державній власності.
38. Відповідно до законодавства, чинного на момент створення АТ "Укрпрофтур" зокрема, статей 91, 128 Цивільного кодексу УРСР (в редакції до січня 1994 року), статей 4, 33, 48, 55 Закону України "Про власність" майно, передане, зокрема профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання.
39. Таким чином туристичний клуб "Меркурій" в м. Вінниці, який перебував у віданні Федерації профспілок України, та в подальшому був переданий Акціонерному товариству "Укрпрофтур", є державною власністю і здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.
40. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій достеменно встановлено відсутність надання Фондом згоди на відчуження спірного майна шляхом його передачі у колективну власність ГО "Вінницький туристсько-спортивний союз", колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що в даному випадку державне майно вибуло з володіння держави поза її волею, оспорюване рішення Виконкому та видане на його підставі оспорюване свідоцтво про право колективної власності ГО "Вінницький туристсько-спортивний союз" є такими, що порушують права держави в особі ФДМУ як органа, уповноваженого державою на розпорядження в наданих законом межах майном, яке перебуває в державній власності. При цьому рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права колективної власності суперечить чинному законодавству, яким врегульовано правовий статус майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України, як державного майна.