Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 522/9763/17-ц
провадження № 61-3212 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3;
відповідач - Одеський національний університет імені І. І. Мечникова;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., від 18 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (далі - ОНУ імені І. І. Мечникова) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 квітня 2001 року він працював на посаді електромонтера ботанічного саду ОНУ імені І. І. Мечникова та у лютому 2007 року звільнився, а згодом знову звернувся до ректора ОНУ імені І. І. Мечникова із заявою від 16 лютого 2007 року про зарахування його на посаду електромонтера ботанічного саду шляхом укладення безстрокового трудового договору, яка була задоволена.
Наказом ректора ОНУ імені І. І. Мечникова від 10 грудня 2015 року № 3377-18 "Про звільнення" його було звільнено з 31 грудня 2015 року з посади електромонтера 3-го розряду експлуатаційно-технічного відділу (ботанічний сад) ОНУ імені І. І. Мечникова у звʼязку із закінченням строку трудового договору.
Позивач вважав, що його звільнення є незаконним, так як у 2007 році між ним та ОНУ імені І. І. Мечникова було укладено безстроковий трудовий договір, а тому підстав, передбачених положеннями статті 36 КЗпП України, для припинення трудового договору станом на 10 грудня 2015 року у відповідача не було.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд поновити його на посаді електромонтера ботанічного саду ОНУ імені І. І.Мечникова та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Науменко А. В. від 12 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладений строковий трудовий договір, який недійсним не визнавався, а тому позивача було звільнено у звʼязку із закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України із дотриманням вимог трудового законодавства. Інші вимоги є похідними і безпідставними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2018 року - без змін.
Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також вказав, що між сторонами було укладено саме строковий трудовий договір, а не безстроковий, як вважав позивач, оскільки у заяві від 26 листопада 2014 року ОСОБА_3 просив укласти трудовий договір строком на один рік, а у наказі від 26 листопада 2014 року № 3341-18 "Про переукладання трудового договору" вказано, що строковий трудовий договір з ОСОБА_3 переукладається у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_3 до Одеського національного університету імені І. І. Мечникова про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки належними чином не дослідив усіх обставин справи; не врахував, що за його заявою від 16 лютого 2007 року про зарахування на посаду електромонтера ботанічного саду між ним та університетом було укладено безстроковий трудовий договір, а тому підстав, передбачених положеннями статті 36 КЗпП України, для припинення трудового договору станом на 10 грудня 2015 року у відповідача були відсутні. Підстав, передбачених для укладання строкового трудового договору, не було. Положення статті 40 КЗпП України регламентують порядок звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, які працюють за трудовим договором, що укладений на невизначений строк, а також строковим трудовим договором до закінчення строку його чинності. Наказ ректора ОНУ імені І. І.Мечникова від 10 грудня 2015 року № 3377-18 про звільнення його з роботи не містить підстав для звільнення, що передбачені у статті 40 КЗпП України. Таким чином, відповідач звільнив його без законної на те підстави, а тому відповідно до положень статті 235 КЗпП України зобовʼязаний поновити його на попередній роботі та виплатити за весь час вимушеного прогулу середній заробіток.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОНУ імені І. І. Мечникова на касаційну скаргу ОСОБА_3, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. У звʼязку з скороченням фінансування ОНУ імені І.І. Мечникова його працівники, у тому числі й позивач, працювали на умовах строкових трудових договорів строком на один рік. Посилання позивача, що згідно із його заяви про прийняття на роботу від 16 лютого 2007 року із ним було укладено безстроковий трудовий договір не відповідає дійсності. Так, 31 січня 2007 року ОСОБА_3написав заяву про його звільнення, а 16 лютого 2007 року подав на імʼя ректора університету заяву про прийняття його на роботу електриком ботанічного саду університету з 05 березня 2007 року. 02 березня 2007 року наказом університету ОСОБА_3 зараховано на роботу електриком 3-го розряду з 05 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року, тобто між сторонами було укладено саме строковий трудовий договір. При цьому ОСОБА_3 був згодний з цим, оскільки 31 грудня 2007 року він написав чергову заяву про зарахування його на роботу з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Також у кінці кожного року, аж до кінця 2015 року, позивач писав заяви про укладання із ним строкового трудового договору строком на один рік.