П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/781/18 (П/9901/781/18)
Провадження № 11-1191заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Білоуса О. В. від 21 вересня 2018 року та рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Білоус О. В., судді Бевзенко В. М., Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.) від 13 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов?язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача;
- скасувати ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП від 30 травня 2018 року № 1599/2дп/15-18 та зобовʼязати відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_3 у складі іншої Дисциплінарної палати;
- скасувати рішення ВРП від 03 серпня 2018 року № С-46/10-26655/0/9-18 за скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП від 30 травня 2018 року № 1599/2дп/15-18.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 вересня 2018 року передала позовну заяву ОСОБА_3 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 вересня 2018 року відмовив позивачу у відкритті провадження в частині оскарження ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 30 травня 2018 року № 1599/2дп/15-18 "Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_15., Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_5.", оскільки такі позовні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою від 12 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду відкрив провадження у цій справі в частині вимог позивача про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення ВРП від 03 серпня 2018 року № С-46/10-26655/0/9-18.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 13 листопада 2018 року відмовив ОСОБА_3 у задоволенні позову.
09 жовтня 2018 року ОСОБА_3, не погодившись з ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року про відмову у відкритті провадження в частині оскарження ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 30 травня 2018 року № 1599/2дп/15-18, звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в цій частині, як незаконну і таку, що обмежує його право на судовий захист.
Крім того, 06 грудня 2018 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, у якій позивач просив скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.
На обґрунтування апеляційних скарг ОСОБА_3 зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що, на його думку, призвело до неповного встановлення обставин справи та неправильного вирішення спору по суті.
ВРП у відзивах на апеляційні скарги просила у їх задоволенні відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржувані рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційних скаргах доводи не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
02 січня 2018 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_3 від 29 грудня 2017 року про неналежну поведінку судді Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_15. під час розгляду кримінального провадження № 647/2066/15-к за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 Криміналього кодексу України (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу), а 18 квітня 2018 року - дисциплінарна скарга ОСОБА_6 від 16 квітня 2018 року про неналежну поведінку судді Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_5. під час постановлення ухвали у справі № 647/2456/17 про повернення прокурору Миколаївської області обвинувального акту відносно ОСОБА_3
30 травня 2018 року Друга Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу № 1599/2дп/15-18 про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_15., Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_5 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 45 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), оскільки суть скарги зводиться лише до незгоди із судовими рішеннями.
Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_3 звернувся до ВРП із скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП від 30 травня 2018 року №1599/2дп/15-18, відкрити дисциплінарну справу та притягнути суддю Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_15. до дисциплінарної відповідальності.
У відповідь на таку скаргу ВРП листом від 03 серпня 2018 року
№ С-46/10-26655/0/9-18 (за підписом начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян секретаріату ВРП ОСОБА_7.) повідомила позивача, що рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою ВРП та оскарженню не підлягає.
Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи скаржника та надані на противагу їм аргументи ВРП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог про оскарження ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 30 травня 2018 року
№ 1599/2дп/15-18, Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що оскаржувана ухвала дисциплінарного органу ВРП про відмову у відкритті дисциплінарної справи не підлягає судовому оскарженню в силу закону (ч. 2 ст. 45 Закону № 1798-VIII), а також не створює для позивача жодних юридичних прав та/чи обовʼязків, а тому не може порушувати його особистих прав та/або інтересів.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
За змістом ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 124 Основного Закону України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Даючи офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої субʼєкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті субʼєктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних субʼєктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Однак таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Частиною 10 ст. 131 Конституції України передбачено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, (…) розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності (…).
В Україні діє ВРП, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України).
Згідно зі ст. 108 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до ст. 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати ВРП.