Постанова
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 357/6149/15-ц
провадження № 61-7916св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Сімоненко В. М. Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагєєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон України № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 28 листопада 2007 року ОСОБА_4 (далі також позичальник) уклав з банком кредитний договір № DN81AR03110024, за яким отримав кредит у сумі 191 111,00 грн, який зобовʼязувався повернути та сплатити проценти за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленому договором.
У звʼязку з неналежним виконанням позичальником зобовʼязань за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути зі ОСОБА_4 заборгованість станом на 23 грудня 2014 року у сумі 906 774,17 грн, у тому числі: 180 011,54 грн - тіло кредиту, 110 234,93 грн - проценти за користування кредитом, 51 600,24 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом, 564 927,46 грн - пені за несвоєчасне виконання зобовʼязань за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 906 774,17 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 3 654,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кредит надався на придбання автомобіля та сплати страхових платежів за договором особистого страхування; позивач надав розрахунок заборгованості з урахуванням розміру страхових платежів, які банк перераховував з 2008 року до 2011 року за умовами кредитного договору, відповідач не надав спростування цієї заборгованості. Та обставина, що ПАТ КБ "ПриватБанк" раніше звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2011 року позов банку було залишено без розгляду, визнана судом першої інстанції такою, що не свідчить про пропуск ПАТ КБ "ПриватБанк" строку позовної давності у цій справі, оскільки строк дії кредитного договору закінчився 27 листопада 2014 року, а з цим позовом банк звернувся до суду 18 лютого 2015 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позичальник перестав виконувати зобовʼязання щодо щомісячного погашення заборгованості за кредитним договором з 26 грудня 2008 року, з вимогами про дострокове повернення кредиту банк вперше звернувся до суду у травні 2011 року, чим змінив строк виконання зобовʼязань за кредитним договором із 27 листопада 2014 року на травень 2011 року. Оскільки відповідач заявив у суді про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за спливом строків позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, надісланій 05 вересня 2016 року засобами поштового звʼязку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року скасувати та залишити в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
06 лютого 2018 року справу передано до Верхового Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі пʼяти суддів за наявним у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що кредитний договір діяв до 27 листопада 2014 року, оскільки сторони договору додаткових угод щодо зміни строку дії кредитного договору не укладали; предʼявлення банком позову у травні 2011 році не змінює строк дії договору, оскільки позов було залишено без розгляду, у справі відсутні відомості щодо направлення позичальнику вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту та інших платежів, та докази того, що ОСОБА_4 отримував таку вимогу, та вчиняв дії, які свідчать про визнання ним заборгованості за кредитним договором. Банк вважає, що має право на стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісії за період з квітня 2012 року до квітня 2015 року, та пені з квітня 2014 року до 27 листопада 2014 року.
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 28 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № DN81AR03110024, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на наступні цілі: 175 300,00 грн - на купівлі автомобіля; 34,00 грн - сплату за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 1 753,00 грн - на сплату страхових платежів за договором страхування транспортного засобу від 29 листопада 2008 року № DN81AR03110024, договором особистого страхування від 29 листопада 2008 року № DN81LK03110024; 14 024,00 грн - винагороди за надання фінансового інструменту та 76 080,20 грн - на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених умовами договору; кредит надавався на строк до 27 листопада 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,80 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної винагороди у розмірі 0,50 % від суми наданого кредиту.
Погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту, процентів за користування кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту, мало здійснюватися позичальником щомісяця у розмірі 4 101,96 грн (пункт 7.1 кредитного договору).
За умовами пункту 7.2 кредитного договору банк перерахував кошти у сумі 175 300,00 грн на поточний рахунок автосалону, де придбавався автомобіль, комісія банку становила - 14 024,00 грн; на сплату страхових платежів закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ЗАТ "СК "Інгосстрах") - 1 753,00 грн.
28 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ "СК "Інгосстрах" укладено договір особистого страхування, а 29 листопада 2008 року - договір страхування наземного транспорту.
26 грудня 2008 року ОСОБА_4 здійснив останній платіж за кредитним договором у розмірі 1 702,49 грн.
У травні 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" у іншій справі (№ 2-2630/11) звертався до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 08 квітня 2011 року та звернення стягнення на предмет застави.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2011 року у справі № 2-2630/11 позов банку залишено без розгляду.
У справі, яка переглядається, ПАТ КБ "ПриватБанк" предʼявило вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором на 23 грудня 2014 року за тілом кредиту у сумі 180 011,54 грн, процентами за користування кредитом - 110 234,93 грн, комісії - 51 600,24 грн, та пені за несвоєчасне виконання зобовʼязань за договором - 564 927,46 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.